Рідні майже два роки чекали на диво: історія загиблого воїна з Волині Максима Бурика
10 жовтня 2026 року жителі Гораймівки на Волині провели в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України, солдата Максима Павловича Бурика.
Майже два роки Воїн вважався зниклим безвісти. Лише офіційне сповіщення та результати експертизи ДНК підтвердили найстрашніше: Максим загинув 15 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Селидового Покровського району Донецької області.
Спогадами про Героя поділилася газета «Нова доба».
Важко передати біль родини, яка тривалий час жила між надією та невідомістю. Рідні молилися, чекали доброї звістки й вірили, що Максим живий, що він повернеться додому. Та замість довгоочікуваної зустрічі громада зустріла свого Захисника «на щиті».
Уранці 10 жовтня жителі Гораймівки, схиливши голови та тримаючи державні прапори, утворили живий коридор шани від початку села до батьківської оселі Буриків. Біля рідного порога відбулися траурне зібрання за участю представників місцевої церкви християн віри євангельської та заупокійна молитва.
Максим Бурик, якого побратими знали за позивним «Сіменс», народився 2 лютого 1992 року в Гораймівці у багатодітній родині. Навчався в місцевій школі, а фах електрика здобув у Рівненському технічному училищі. Працював на сезонних роботах.
Отримавши повістку, Максим без вагань став на захист України. З 2 лютого 2023 року проходив підготовку на Рівненському полігоні, де опановував навички ведення бою у складних умовах – у лісах, болотах і на пересіченій місцевості.
У жовтні 2023 року його направили на Покровський напрямок. Максим служив стрільцем 2-го стрілецького відділення 420-го стрілецького батальйону 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
За інформацією об’єднання родин військових 68-ї ОЄБр, 15 листопада 2024 року Максим виконував бойове завдання на бойовій позиції поблизу Селидового. Українські військові стримували численні штурми переважаючих сил противника, не дозволяючи йому прорватися в напрямку Покровська.
«Будучи вірним військовій присязі та народові України, мужнім і хоробрим воїном, сміливо й до останнього подиху стояв у важкому бою, відбиваючи безкінечні штурми ворога», – йдеться в повідомленні об’єднання родин військових.
Під час виконання бойового завдання зв’язок із Максимом зник. Відтоді рідні жили в очікуванні та пошуках. Однак результати експертизи ДНК підтвердили його загибель.
Під час прощання з Воїном слова співчуття родині висловили пресвітер місцевої церкви ХВЄ Олександр Величко, двоюрідний брат загиблого, колишній міський голова Рівного Олександр Третяк, заступниця Колківського селищного голови Оксана Наглюк, староста Гораймівки Валентина Мельник, директор Гораймівського ліцею Микола Давидюк, перша вчителька Наталія Калько та представник командування 68-ї ОЄБр.
Від імені бригади представник командування вручив родині відзнаку командира бригади «Хрест воїна-єгеря» І ступеня та прапор військового підрозділу.
Під звуки Державного Гімну України та військового салюту рідна земля прийняла свого Захисника, який віддав життя за свободу й незалежність України.
Анатолій СНІТКО
Читайте також:
- Любив життя, дружину і трьох синів: спогади про 39-річного Героя з Волині Романа Лисюка
- Пережили окупацію, втратили будинок і виїхали на Волинь: історія подружжя з Олешок
- Мріяв одружитися, але повернувся «на щиті»: історія Героя з Волині Володимира Ковча, який понад два роки вважався зниклим безвісти