У Луцьку ветерани створили власний чайний бренд і віддають зароблене на допомогу військовим

Про друзів розповідає Суспільне.

38-річний Володимир Ольховик каже: разом з ветераном російсько-української війни 50-річним Антоном Сосінським займаються справою з 2014 року. Антон Сосінський родом з Тернополя, 2008 року переїхав у Луцьк.

«У 2022 році багато було добровольців. Черги були під військкоматами, і я у ній у тому числі. На той момент здавалося, що це єдине правильне рішення. Напевно, так воно і було. Досвід короткий. Наприкінці травня 2022-го отримав поранення», — розповідає співвласник ветеранського бізнесу Антон Сосінський.

Після реабілітації чоловік служив в ТЦК, а потім, каже, почав думати про бізнес.

«Я хоч і не волинянин, але, як був малий, збирав ягоди, трави на заготівельні контори. Любив цю справу і сам цей продукт люблю. Знаю, що воно корисно для природи, людей. Як зима, віруси, то я не таблетки з аптеки, а шипшину беру», — пояснює Антон Сосінський.

Володимир Ольховик розповідає, що спочатку придбали базу у селі Берестяне для заготівлі рослин. До повномасштабної війни підприємці експортували заморожені ягоди у країни Європи, а потім почали продавати сушені ягоди й трави. Нині заготовляють і переробляють орієнтовно 40 видів дикорослих ягід і трав. Усю сировину перевіряють на вміст металів.

«На другий рік (справи - ред.) ми експортували умовно тонну сушеної ягоди бузини. І через сім років ми експортували 100 тонн. Тобто, показник того, як ми вибрали правильну стратегію, правильно зупинилися на невеликій кількості продуктів заготівлі експорту», — додає Володимир Ольховик.

З його слів, другий рік чоловіки також займаються виготовленням авторських натуральних чаїв. Розвинути ветеранський бізнес, говорить співвласник Антон Сосінський, вдалося і завдяки кредитам та грантам від держави й міжнародних партнерів. Додає: до війни такої підтримки не було, доводилося кредитуватися в банках.

Зазначили, що при створенні торгової марки чаю, заклали у неї соціальну місію. З початку повномасштабної війни ветерани допомагають військовим: організовують збори, передають на фронт дрони, автівки, а також віддають частину заробленого за чаї.

Читайте також:

• «Мене задовбали ті г**дони»: історія 22-річного танкіста, який став головним сержантом «Сталевої Сотки»
• Після п’ятого поранення знову повернувся до побратимів: історія 24-річного воїна з Волині, який отримав «Золотий хрест»
• Момент, який змінив хід бою: волинянин - про захоплення сибірського солдата