Пройшов фронт від Києва до сходу України: історія волинського добровольця
Віктор із села Котів, позивний «Мацик», добровольцем пішов на фронт уже другого дня повномасштабного вторгнення та пройшов бойове хрещення у складі 50 об 100 батальйону тероборони Луцького району. Нині він командир бойової машини 3 механізованого батальйону 100 омбр і, попри роки війни, зберігає стійкість завдяки молитві, самоконтролю та думкам про рідних — маму, дружину та двох дітей.
Історію бійця розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.
«Це моє прізвисько ще з дитинства. Хлопчаком ходив і наспівував жартівливу пісеньку зі словами: «Мац-мац – її нема, / Підманула-підвела!». Тож мене і прозвали «Мациком», – усміхаючись розповідає чоловік.
Родом Віктор із села Котів, що в Луцькому районі Волинської області. Попри те, що навіть «строчку» не служив, вже на другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, він добровольцем став до лав тоді ще 50 об 100 обр ТрО – батальйону тероборони Луцького району.
Саме цей батальйон першим зі «Сталевої Сотки» пройшов бойове хрещення: у березні-квітні 2022-го його бійці боронили північно-західні підступи до столиці України.
Навесні ж 2023-го Віктор, разом з усією бригадою, вибув на виконання бойових завдань на сході України. Як командир піхотного відділення «Мацик» затято бився з ворогом у Серебрянському лісі, на Покровському, Торецькому, Костянтинівському напрямках…
Цікаво, що у цивільному житті чоловік впродовж 14-ти років працював забійником худоби. Доводилося відправляти «на м’ясо» і свиней, і велику рогату худобу. Та нині Віктор переконаний: гіршої за московита тварюки у природі не існує:
«Я їх і до війни за друзів ніколи не вважав, а зараз і поготів, – зізнається «Мацик», – Худобу, насправді, було шкода. А ось шкодувати потвор у людській подобі, які принесли на нашу землю горе війни – у мене ну ніяк не виходить»…
Нині Віктор обіймає посаду командира бойової машини у 3 механізованому батальйоні 100 омбр. І бойового досвіду у цього чоловіка чи не більше, ніж у армій кількох країн НАТО разом узятих…
На питання, що допомагає триматися, роками перебуваючи в самісінькому пеклі війни, відповідає:
«Воно все разом працює. І молитва допомагає, і вміння контролювати себе у будь-якій ситуації. Та чи не найбільше кожного із нас зігрівають думки про найрідніших людей», – щиро зізнається боєць.
Для «Мацика» такими людьми є 74-літня мама Надія Олексіївна, кохана дружина Наталя та двійко дітей – 17-річна донька Аліна і 10-річний син Денис.
У 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ нагадують, що в лавах «Сталевої Сотки» своє місце може знайти кожен охочий і кожна охоча. Головне, усвідомлювати, що це наша держава – і ніхто інший, окрім нас самих, її не захистить. Телефони рекрутингового центру 100 омбр: 0678048100, 0931933673.
Читайте також:
- Від будівельника до сапера та водія-хіміка: історія воїна з Луцька
- «Воювати мають роботи»: боєць волинської 100 омбр розповів, як безпілотники змінюють війну
- Після п’ятого поранення знову повернувся до побратимів: історія 24-річного воїна з Волині, який отримав «Золотий хрест»
Будь в курсі усіх новин
