«Воювати мають роботи»: боєць волинської 100 омбр розповів, як безпілотники змінюють війну
23-річний Андрій із села Острожець на Рівненщині пройшов шлях від строковика до командира відділення наземних роботизованих комплексів. За сумлінну службу й високі результати Андрія планують підвищити до офіцера, а сам він мріє після Перемоги повернутися до мирного життя поруч із дружиною Юлією та сином Романом.
У 23 роки чоловік вже встиг відслужити строкову службу, стати на захист країни під час повномасштабного вторгнення північного сусіда та стати провідним фахівцем в області НРК, пише 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ.
«У 2020 році я призвався на «строчку» до лав Національної гвардії України. Службу проходив до 8 грудня 2021 року, після чого повернувся додому, почав жити життя, але незабаром прийшов ворог і я знову одягнув однострій та став на захист країни», – пригадує Андрій.
Для подальшого проходження служби боєць обрав 100 бригаду, а якщо бути точнішим – тодішній Луцький батальйон 100 обр ТрО.
«Протягом року служив водієм у стрілецькій роті, потім мене перемістили на іншу посаду, пов’язану із логістичним забезпеченням. Коли у квітні 2025 року у бригаді формувалися взводи наземних логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем, мене призначили командиром відділення», – розповідає про свій професійний шлях «Містер».
Андрій переконаний, аби опанувати НРК вистачить трьох тижнів, але є нюанс.
«Потрібно мати бажання та голову на плечах. Якщо в цивільному житті людина грала в комп’ютерні ігри та розуміє принцип роботи джойстика, то опанувати керування комплексом зможе без жодних проблем», – ділиться власними спостереженнями боєць.
Наземні роботизовані комплекси вже не раз доводили свою значущість та незамінність на полі бою. Так, за словами «Містера», за одну ніч оператори НРК можуть доставити побратимам-піхотинцям понад тонну вантажу: боєприпаси, провізія, медикаменти, їжа.
«Воювати мають роботи і ми до цього йдемо. Піхотинця з поля бою забрати не вдасться, але полегшити його перебування на «нулі» шляхом якісного логістичного забезпечення та вогневої підтримки – цілком реально», – переконаний Андрій.
За високі результати в службовій діяльності «Містера» планують перемістити на офіцерську посаду та присвоїти первинне офіцерське звання. Сам Андрій до цього ставиться по-філософськи.
«Я – військовий. За час служби змінив та опанував кілька нових для себе напрямків. З присвоєнням звання – для мене майже нічого не зміниться. Можливо, трохи більше буде роботи, але то таке. Скільки б її не було, її потрібно робити», – стверджує боєць.
Після війни Андрій планує просто жити та приділяти час дружині Юлії та сину Роману.
Читайте також:
- 100-та бригада ЗСУ стала лідером у використанні наземних роботів на полі бою
- Лихач і його Арчі: історія волинянина, який ремонтує броню на передовій
- «Жодна мати сина для війни не народжувала, але захищати Україну треба»: шахтар з Волині став на захист України, не чекаючи повістки
Будь в курсі усіх новин
