«Жодна мати сина для війни не народжувала, але захищати Україну треба»: шахтар з Волині став на захист України, не чекаючи повістки

Історію бійця розповіли у бригаді. 

– Починав гірником підземним. Потім працював гірничим робітником очисного вибою. Пізніше став машиністом гірничих виймальних машин – «комбайньором», – усміхаючись розповідає Микола.

Станом на початок повномасштабного вторгнення чоловік з військового досвіду мав лише «строчку» у вже далеких 1995-1997 роках. Проте не вагаючись добровольцем попрямував до ТЦК.

– Знаєте, жодна мати сина для війни не народжувала. Але захищати Україну треба. Не чекаючи, поки ворог прийде до нас на Волинь – бо тоді вже буде пізно, – мудро розмірковує пан Микола.

Із самого початку вчорашній шахтар потрапив до лав нашої 100 бригади, де одержав позивний «Сват». Служить чоловік уже понад три з половиною роки – нині на посаді діловода служби ПММ...

Вдома ж на бійця чекає велика родина: батько Микола Степанович, дружина Ірина, теща Надія Василівна, а також двійко дітей – донька Юлія і син Назар.

«Сват» зізнається, що неабияк скучив не лише за рідними людьми, а й за своїми захопленнями – грою у футбол, риболовлею, збиранням грибів:

– Все це ще буде – але пізніше… Нині ж маємо докласти максимальних зусиль і таки додушити того клятого окупанта! – міркує боєць 100 омбр. – Розумію, що Перемога буде тяжкою – бо дається вона нам дорогою ціною втрат наших побратимів. Але іншого вибору, аніж здолати ворога, у нас немає.

Читайте також: 

• «Якщо рембат розізлиться — нікому не втекти»: історія відважних бійців волинської бригади
• «Бабуля» з Волині понад три з половиною роки служить у війську
• Учитель, який став сапером: 59-річний волинянин навчає побратимів виживати й перемагати