Історія відважних бійців волинської бригади

У лавах волинської бригади служать чоловіки з дуже міцними характерами! Пан Андрій, пан Микола та пан Максим.

Історію бійців у бригаді.

Пан Андрій на псевдо «Кетл» (ліворуч, з найменшою (але це поки що!) бородою) житомирянин. У цивільному житті працював будівельником. В ремонтно-відновлювальному батальйоні 100 омбр служить другий рік на посаді водія «КЕТЛа» (звісно, що й позивний у чоловіка «на честь» цієї машинерії – колісного евакуаційного тягача легкого на базі вантажівки «Урал»).

Пан Микола (праворуч і без сигарети – бо ж тільки за здоровий спосіб життя!) лучанин. До лав «Сталевої Сотки» став 26 лютого 2022 року разом із рідним зятем, за що й одержав позивний «Тесть». Разом із Андрієм вони є екіпажем того самого «КЕТЛа» і займаються евакуацією пошкодженої техніки із дуже важкодуступних і дуже небезпечних місць…

– На цьому звірові ми вже витягнули з поля бою кількасот одиниць техніки –якось так, – скромно розповідає про щоденний героїзм Микола.

Пан Максим (стоїть у центрі й показує боягузливим ординцям міцного рембатівського кулака!) родом із міста Полонного, що на Хмельниччині. У війську з 19-ти років: свій перший контракт із ЗСУ він підписав вісім (так – вісім!) років тому – і з того часу безперервно боронить Батьківщину.

Чоловік служить у ремонтній роті і заввиграшки дає раду найскладнішим поломкам. А ще у Максима оригінальне псевдо – «Рижий» (сам він аж ніяк не рудий, але має рудоволосу красуню-дружину).

– Московитам варто якнайшвидше забиратися з нашої української землі: бо якщо рембат «Сталевої Сотки» по-справжньому розізлиться – втекти живим не встигне ніхто із них! – в один голос кажуть «Кетл», «Тесть» і «Рижий».

Читайте також: