Лихач і його Арчі: історія волинянина, який ремонтує броню на передовій

В цивільному житті волинянин Ігор працював у галузі сільського господарства – головним інженером в компанії МХП-Баффало Західний Хаб, - розповіли про воїна на фейсбук-сторінці бригади. 

– Батько працював трактористом. Тож і я чи не з п’яти років біля техніки, – усміхаючись розповідає Ігор.

Не маючи на той момент жодного військового досвіду, чоловік вже 26 лютого 2022 року добровольцем став до лав 100 бригади. За позивний для бійця стало його прізвище – Лихач.

– Служив у тодішньому 50 батальйоні. Перший рік ми були на Волині – на кордоні з білорусами. Потім бригада вибула на схід України, – згадує волинянин, – Дев’ять місяців мені довелося повоювати у Серебрянському лісі на Лиманському напрямку. Був стрільцем, потім водієм. Пізніше – з огляду на вміння давати раду різноманітній техніці – одержав запрошення до ремонтного підрозділу бригади.

Нині «Лихач» – командир ремонтного взводу автомобільної техніки у 2 ремонтній роті ремонтно-відновлювального батальйону 100 омбр.

– Наш взвод спеціалізується на автомобільній бронетехніці – «Гюрзи», «Рошелі» тощо. Усвідомлюємо, що робимо дуже важливу справу. Адже вчасно та якісно відремонтована техніка – це доставка боєкомплекту на позиції, ротація особового складу і так далі, – розповідає пан Ігор.

А ще у «Лихача» є чотирилапий побратим – джек-рассел-тер’єр Арчі!

– Про цуценя саме цієї породи мріяв давно, проте було трохи не до того. Та якось проїжджав Слов’янськ і натрапив на оголошення з відповідною пропозицією, – розповідає «Лихач», – Маленьких хвостиків у господарів було аж шестеро. То я собі відразу вирішив: яке першим до мене підійде – те і буде моїм…

Ігор та Арчі не розлучаються ані на хвилину – разом у режимі 24/7. Навіть у відрядження їздять удвох. За підрахунками «Лихача», хвостатий друг вже наїздив близько 30 тисяч км!

– Може вже й навчили Арчі інструмент підносити, коли ремонтуєте автівку? – цікавимося в Ігоря.

– А ось тут поки ні, навпаки – ще й поцупити щось потрібне може! – сміючись відповідає командир взводу.

Вдома ж на цих двох друзяк чекає їхня сім’я: дружина пана Ігоря пані Інна, а також дві донечки – Вероніка і Валерія.

До речі, старша із дівчат, Вероніка, закінчила Волинський військовий ліцей імені Героїв Небесної Сотні. А менша, Валерія, зараз навчається у цьому закладі.

Попри три з половиною роки на війні, волинянин «Лихач» не втратив ані віри в Перемогу, ані переконаності, що тоді – в лютому 2022-го – вчинив правильно, прийшовши добровольцем до ТЦК:

– Якби українці не згуртувалися, якби не стали пліч-о-пліч до боротьби – то далеко не факт, що над містами та містечками навіть на моїй рідній Волині сьогодні б гордо майоріли наші синьо-жовті прапори…

Читайте також:

• Історія 26-річного командира з Волині, який знищив десятки одиниць техніки ворога
• Обіцяв, що на день народження дружини приїде додому, але у цей день з ним навіки попрощалися: спогади про захисника з Волині
• Втратив сина-Героя, але продовжив воювати: історія двох Олександрів з Волині, що стали на захист України