Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

9 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку загинув солдат 17-ої oкремої важкої механізованої Криворізької бригaди імені Костянтина Пестушка Богдан Іванович Назарук із Ратнівської громади. Півтора року Герой вважався зниклим безвісти.

Історію полеглого воїна розповідає газета Ратнівщина.

Довгих 18 місяців очікування, пошуків, надій і сподівань, що Богдан може бути в полоні. 11 жовтня сім’ї загиблого принесли офіційне сповіщення. 16 жовтня тіло Богдана Назарука привезли в рідні Гірники і 17 жовтня поховали.

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

ПОХОДИВ З ПРОСТОЇ СІЛЬСЬКОЇ СІМ’Ї

Богдан Назарук народився 2 серпня 1982 року у сім’ї Івана та Галини Назаруків. Був третім за порядком народження. Батьки уже виховували старших Віталія і Руслана. А через п’ять років після Богдана народилася наймолодша донька Наталія.

Назаруки жили типовим сільським життям. Тато працював у Ратному в будівельній бригаді райспоживспілки, мама – ланковою в колгоспі. Діти підросли. Тато почав їздити на сезонні заробітки. Окрім того, він був хорошим майстром-пічником – робив грубки, печі людям. За ним дуже тягнувся до всякої будівельної роботи Богдан.

Після закінчення 9 класів у Гірниківській школі почав працювати на рідних будівельних об’єктах. Їздив на сезонні заробітки в Україні і за кордоном. На строковій службі в армії не служив. Мешкав із батьками. Завжди допомагав братам, сестрі. Вісім років тому у родині Назаруків трапилася біда – помер брат Руслан. А п’ять років тому відійшов у засвіти й батько Іван Назарук.

БУВ УЧАСНИКОМ КУРСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ

Війна торкнулася Богдана Назарука у 2024 році. 15 листопада його мобілізували на об’єкті будівництва у Києві. Далі було два місяці базової військової підготовки у навчальному центрі у Деcні на Чернігівщині. На розподіленні чоловік потрапив у 17 окрему важку механізовану Криворізьку бригаду.

10 січня 2025 року підрозділи бригади відправили на Сумщину. Бійці мали надати підкріплення підрозділам, які брали участь у Курській операції. Перший бойовий вихід відділення Богдана Назарук завершився наприкінці січня. Далі було два тижні перепочинку від «нуля».

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

17 лютого ввечері Богдан зателефонував до сестри Наталії, що вони знову йдуть на завдання, і вночі вирушили. Більше рідні його не чули. Лише 4 березня один із побратимів Богдана на його прохання зателефонував мамі Галині Адамівні і повідомив, що він щойно по вернувся з позиції, бачив Богдана. Він просив передати, що живий-здоровий. За кілька днів їх мають вивести, а на їхнє місце прийдуть інші хлопці.

Рідні з нетерпінням чекали дзвінка від Богдана. Але час ішов, а в зоні він так і не з’являвся. 11 березня у домівку військовослужбовця принесли сповіщення, що він зниклий безвісти. Сестра кинулася писати у всіх соцмережах дописи з надією, що вдасться щось «по-гарячому» дізнатися. Лише згодом з’ясувалося, що 8 березня командир дав наказ відділенню, в якому був Богдан, відходити з позицій. Село, де стояли хлопці, оточили росіяни. Хтось загинув, когось взяли в полон. Але одне було відомо точно – з 9 березня Богдан більше не виходив на зв’язок по рації. У родини була надія, що його взяли в полон.

Мати і досі жде сина живим додому: захисник з Волині півтора року вважався зниклим безвісти

ПОДІЇ В МАЛІЙ ЛОКНІ

4 березня підрозділи ЗС РФ підійшли до Малої Локні з кількох напрямків, намагаючись взяти населений пункт, який був одним із ключових укріпрайонів ЗСУ на півночі плацдарму, в кільце.

До 8 березня українські сили продовжували утримувати оборону в умовах надзвичайно складного та інтенсивного тиску з боку противника. Бойові дії велися безпосередньо за контроль над стратегічними об'єктами села, зокрема в районі місцевої виправної колонії.

Та вже наступного дня оновлені карти аналітичного проєкту DeepState та військові оглядачі зафіксували, що внаслідок потужного тиску російським військам вдалося зайняти Малу Локню та кілька сусідніх населених пунктів.

Очевидно, що Богдан Назарук опинився в епіцентрі тих горезвісних подій. Саме на той період припадає російська операція «Труба» - противник використав для прихованого пересування неактивну гілку магістрального газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород», щоб проникнути в тил ЗСУ і влаштувати для українських військових засідку.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗАТЯГНУЛАСЯ НА МІСЯЦІ

У червні 2026 року Наталії зателефонував слідчий із Харківського моргу і повідомив, що є попередній збіг ДНК зі зразками тіла військовослужбовця. Але так як результат був не 100%, призначили повторну експертизу ДНК. Сестра, скориставшись нагодою, попросила слідчого надати фото тіла на момент надходження у Харківський морг. Згідно з документами тіло Богдана Назарука перебувало у цьому моргу з 18 червня 2025 року (після обміну загиблими сюди надійшло 150 тіл). В особистих речах, які передали сім’ї після зникнення безвісти брата, не було однієї його кофти. І на відео під час розмови зі слідчим вона розгледіла саме ту кофту і годинника, якого колись Богданові купила мама.

Та серце відмовлялося вірити, що це правда. Останні краплі надії обірвалися, коли слідчий зателефонував 9 жовтня і повідомив про збіг ДНК-зразків мами і сина на 99,9 %. Богдан Назарук загинув 9 березня 2025 року від численних осколкових поранень на бойовому завданні.

11 жовтня принесли офіційне сповіщення про підтвердження його загибелі. Почалася підготовка до останньої зустрічі в житті з сином, братом, дядьком, швагром. 16 жовтня відбувся супровід захисника до рідної домівки. 17 жовтня воїна Богдана відспівали священники Гірниківського благочиння.

НАВІКИ ПОВЕРНУВСЬ ДОДОМУ

З теплом у голосі Наталія згадує брата. Він був простим сільським чоловіком, але гарно ладнав з побратимами. Хоч у бригаді нікого з нашої місцевості не було, але його любили побратими і хвилювалися за нього. Для них він був «Дєд», хоча на момент загибелі йому було лише 42 роки. За військовим призначенням радіо-телефоніст, він слухняно виконував накази командування і не побоявся йти в саме пекло війни, хоча знав напевно, що з тієї позиції може не вернутися.

І хоч пройшло вже більше півтора року з моменту його загибелі, хоч нарешті тіло захисника віднайшло вічний спокій у рідній землі, але материнському серцю не накажеш. Галина Адамівна і досі жде сина живим додому. А Наталія за звичкою гортає чати в телеграмі, ніби й досі шукає брата серед полонених. У неї списаний цілий блокнот інформацією, яка могла би бути бодай якоюсь зачіпкою. Він більше їй непотрібний, але руки самі тягнуться відкрити й переглянути, чи щось не упустила.

Пройде час. Рана в материнському серці ніколи не заживе. Трохи притупиться біль із роками. Рідні навчаться жити без Богдана. Та ніхто не забере з їхніх сердець любові до дорогого сина і брата. І хоч як зараз їм нестерпно болить, бо надіялися, що повернеться живим із полону, а повернувся у закритій домовині, та дякують Богові, що Богдан уже в рідній землі, що вони мають де поплакати і помолитися. А скільки ще матерів чекає своїх синів додому? І чи дочекаються?!

Марія ЛЯХ

Читайте також:

Можливо зацікавить

На Волинь «на щиті» повертається 33-річний захисник Віталій Сітарчук

На Волинь «на щиті» повертається 33-річний захисник Віталій Сітарчук

Майже 30 років працював на телебаченні, а тепер охороняє кордон: історія волинянина, який змінив камеру на зброю

Майже 30 років працював на телебаченні, а тепер охороняє кордон: історія волинянина, який змінив камеру на зброю

День народження серед завалів після російського удару: історія рятувальника з Волині

День народження серед завалів після російського удару: історія рятувальника з Волині

«Моє місце зараз тут»: історія бійця «Сталевої Сотки» з позивним «Бобер»

«Моє місце зараз тут»: історія бійця «Сталевої Сотки» з позивним «Бобер»

Майже два місяці в підвалі без їжі та води: як жінка із Луганщини знайшла прихисток на Волині

Майже два місяці в підвалі без їжі та води: як жінка із Луганщини знайшла прихисток на Волині

Загинув у боротьбі за Україну: на Волині попрощаються із воїном Василем Кицем

Загинув у боротьбі за Україну: на Волині попрощаються із воїном Василем Кицем

Загинув понад півтора року тому на Курщині: на Волинь «на щиті» повертається Герой Андрій Іванюк

Загинув понад півтора року тому на Курщині: на Волинь «на щиті» повертається Герой Андрій Іванюк

Казала, що чоловік випадково впав на ніж: на Волині жінку засудили за вбивство

Казала, що чоловік випадково впав на ніж: на Волині жінку засудили за вбивство

155 днів на позиціях і понад чотири місяці в оточенні: історія бійця «Авдоса» з волинської бригади

155 днів на позиціях і понад чотири місяці в оточенні: історія бійця «Авдоса» з волинської бригади