«Хлопчик після ДТП не міг тримати голову, а зараз бігає»: історія реабілітаційного комплексу біля Луцька, де повертають людям здоров'я

Нині слава про реабілітаційний комплекс “Агапе” лине далеко за межами України, - пишуть на сайті Боратин 24.

Тут, за словами людей, які побували на реабілітації, реабілітологи, медики докладають максиму зусиль, щоб люди, які перенесли травми, інсульти, могли повернутись до звичного способу життя. Діяльність “Агапе Україна” базується на християнських цінностях і здійснюється командою професіоналів, які роблять усе для відновлення пацієнтів із травмами опорно-рухового апарату, ураженнями спинного мозку, інсульту, черепно-мозкових травм та інших. Більш детально про історію та діяльність цього комплексу розповіла Анна Лещук, виконавчий директор Громадської організації реабілітаційний комплекс “Агапе Україна”. 

Пані Анно, розкажіть, з чого усе розпочиналося.

Початком заснування “Агапе Україна” стала історія Сергія та Наталії Больчук, молодого подружжя з Луцька, яке потрапило у ДТП. У цій страшній аварії Наталія зламала шию і стала паралізованою. Подружжя провело в лікарнях півтора року, однак медики нічим не могли допомогти. За цей час вони побачили, яким подекуди може бути життя паралізованих людей – вони можуть місяцями не виходити надвір, бо нікому спустити крісло колісне з сьомого чи восьмого поверху, можуть не мати належного медичного обслуговування, бо ті, хто поруч не знають як правильно доглядати за людьми тощо. Відтак Сергій та Наталія у 2005 році розповіли церкві “Фіміам” про своє бажання допомагати таким людям. Їх залюбки підтримали інші прихожани. Відтак організували першу зустріч. Приготували смаколики, багато спілкувалися з такими людьми й з часом такі зустрічі стали постійними. Окрім цього стало очевидним, що потрібно дбати і про реабілітацію. Тож власноруч зробили кушетки, масажисти пройшли спеціальне навчання на реабілітологів. Тоді постало питання стосовно приміщень і спершу орендували приміщення площею 40 квадратних метрів, а згодом більше, тоді ще більше, бо кількість людей зростала. Громада церкви “Фіміам” почала щиро молитися, аби Бог допоміг відкрити “Агапе”. У 2016 розпочав свою діяльність  реабілітаційний комплекс “Агапе Україна”. 

Що означає слово “агапе” і скільки у вас сьогодні пацієнтів, чи великою є команда “Агапе Україна”?

Воно походить із грецької та означає найвищу, безумовну, жертовну та безкорисливу любов, яка не залежить від вигоди чи почуттів. Це та духовна любов, яку сама людина може мати до ближнього та любов Господа до всього свого творіння. За рік у нас буває до 250 пацієнтів. Станом на сьогодні є 28 людей з усіх куточків України. У нас чудова, високопрофесійна команда фахівців, яка комплексно підходить до кожної ситуації та здійснює індивідуальний підхід. У нас працюють сімейний лікар, лікар ФРМ, фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевт мови та мовлення. Кожному пацієнту комплексно розробляється індивідуальний план реабілітації, ставляться реабілітаційні цілі, які досягаються протягом двох-шести тижнів, мультидисциплінарною командою фахівців.

Які ще напрямки діяльності “Агапе Україна”? 

Частиною реабілітаційного процесу також є навчання родичів пацієнта. Адже коли в родині сталося лихо і людина, яка була здоровою, набуває інвалідність, рідні не знають як правильно доглядати за нею: як перевертати, що робити аби уникнути появи пролежнів, як годувати і як подбати про те, аби раціон був максимально корисним. Окремі питання – як підібрати крісло колісне та інші допоміжні засоби реабілітації. В комплексі впроваджено  проект, по загоювання пролежнів. В “Агапе Україна” приїжджали фахівці із США та Нідерландів, які навчили наших медиків як правильно та успішно це робити. Бо нерідко приїжджають пацієнти із пролежнями третьої-четвертої стадії, які дуже важко загоюються. Тому завжди наголошую, що найбільш ефективна рання реабілітація, коли можна максимально допомогти людині. 

Кажуть, що у Вас велику увагу приділяють харчуванню та дозвіллю пацієнтів.

Так, це правда. Річ у тім, що у нас чотириразове харчування, однак наші фахівці при потребі розробляють індивідуальне меню. Був випадок, коли пацієнтці категорично була протипоказана їжа де є мідь. Тож наші медики розробили спеціальне меню без міді. Також для окремих пацієнтів пропонуємо білкову дієту, на якій вони стрункішають. Щодо дозвілля, то коли гарна погода ми виїжджаємо у парк, безоплатно відвідуємо зоопарк, буваємо у Волинській Швейцарії. Виїжджаємо в обласний центр, де пацієнти комунікують з іншими людьми вибираючи товари, оплачуючи їх в магазинах тощо. В неділю, за бажанням людини, ми відвозимо її на богослужіння у храми різних конфесій. Також вранці молимося за мир в Україні та хвилиною мовчання вшановуємо загиблих. Щочетверга у нас культурна програма. Також систематично приїжджають барбери, які стрижуть бажаючих. Обов’язково святкуємо День народження як пацієнта, так і супроводжуючого, якщо такий є.  

Поділіться історіями допомоги пацієнтам. 

Їх є чимало. Приміром, у нас був хлопчик з Рівненщини якого збила машина. Його привезли до нас. Він не тримав голови, не говорив і лише плакав від болю. Після кількох курсів реабілітації, він сьогодні розмовляє, ходить, бігає. Коли ми побачили результати, то усі плакали від щастя, бо ж це справжнє диво Боже. Був у нас і дідусь, який впав з дерева. В лікарні, побачивши в якому він стані, просто відмовилися від нього. Завдяки зусиллям нашої команди він сьогодні вже ходить на ходунцях. У моєму кабінеті висить картина яку намалювала Тетяна. Художниця з Луцька впала з велосипеда і зламала шию. Після реабілітації, вона навчилася себе обслуговувати – одягатися, митися, готувати їсти. Згодом винайняла собі житло і там, створивши студію, давала індивідуальні уроки малювання. З часом Тетяна познайомилася з громадянином США, розпочалося спілкування, яке переросло у кохання. Вийшовши заміж, переїхала до чоловіка в Америку і народила синочка. Вона малює, веде активне життя. 

Ви працюєте в “Агапе Україна” з перших днів заснування. Розкажіть, яким був цей шлях. 

Я працювала вчителем у недільній школі. І одного разу запропонувала дівчинці з ДЦП допомагати їй у вивченні Біблії у неї вдома. Почувши про це, її мама щиро зраділа і сказала, що молилася, аби донька вивчала Біблію. Також я допомагала в таборі для дітей та дорослих з інвалідністю. Пригадую, якось Сергій Больчук сказав “Ти будеш мамою “Агапе”. І з часом я стала виконавчим директором. Для мене “Агапе Україна” це те, що мені на певний час довірив Бог. І я хочу робити довірену мені справу не лише добре, а настільки найкраще, наскільки це можливо. Також я постійно наголошую – не жалійте людей з інвалідністю, не уникайте їх. Це – люди, які мають такі ж почуття, як і здорові люди. І вони так само потребують усмішки, доброго слова, привітання. Ці, на перший погляд, дрібниці, важливі для кожної людини. Пам’ятаймо слова з Біблії “Як хочете, аби з Вами поступали люди, так поступайте з іншими”.

Читайте також:

• П’ять місяців у комі: історія воїна, який проходить реабілітацію в центрі «Агапе» біля Луцька
• Безбар’єрна реабілітація на Волині: поранені ветерани відновлюються в лісі Воротнівського заказника
• Відділення заповнене повністю: як у Луцьку повертають до життя поранених на фронті бійців