Виховали двох синів і разом пішли захищати Україну: історія подружжя військових з Волині
Подружжя військовослужбовців із Волині Марʼяна та Євгеній уже багато років разом не лише в сімейному житті, а й на службі в лавах ЗСУ. Вони познайомилися ще у 2007 році, створили сім’ю, виховали двох синів, а з початком війни обоє стали на захист України у складі 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Попри фронтові будні, ротації та небезпеку, подружжя зберігає любов, підтримку й щоденний зв’язок із дітьми, які чекають батьків удома.
Познайомилися вони ще у 2007 році в Житомирі – обоє тоді працювали в охоронній фірмі. Він – з Рівненщини, вона – з Волині, розповіли у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.
Спочатку просто бачилися на роботі, потім почали більше спілкуватися, разом проводити час, а далі, як то кажуть, усе закрутилося саме собою.
«А потім Женя переїхав до мене на Волинь. – згадує Марʼяна».
У 2008 році пара побралася. Того ж року Євгеній розпочав службу в ЗСУ. У 2019 році до війська долучилася і Марʼяна.
«Я ще з 2014 року мала таку думку, але двійко маленьких синів треба було ростити».
За ці роки вони обоє пройшли великий шлях – від перших армійських посад до офіцерських звань. Сьогодні і Марʼяна, і Євгеній – молодші лейтенанти. За плечима – роки служби, ротації, навчання, повномасштабна війна і досвід.
Євгеній служив навідником танка, командиром танка, головним сержантом підрозділу. Не приховує, танки для нього – окрема любов і справа, якою він дійсно живе. Побратими-танкісти жартують: якщо щось сталося з баштою чи озброєнням – кличте Женю, він розрулить.
За кілька місяців до широкомасштабного вторгнення Євгеній звільнився. А з початком великої війни одразу повернувся до свого танкового батальйону, на найнижчу посаду, яка була вільна. Каже, іншого рішення для себе навіть не розглядав. Тут була його бригада та батальйон, його люди, його справа. І в бригаді продовжувала службу кохана Марʼяна.
А дома чекають двійко синів - Максим і Вадим. З ними подружжя старається говорити щодня – зранку і ввечері, навіть якщо часу зовсім мало. Для Марʼяни та Євгенія це вже майже непорушне правило. Хлопці ще навчаються у школі, але продовження військового шляху батьків вже розглядають.
За роки разом вони навчилися бути не просто чоловіком і дружиною, а справжньою опорою одне для одного. І, мабуть, у цьому є особлива сила військових сімей – долати труднощі війни, примножувати тепло, людяність і відчуття справжнього родинного затишку.
Будь в курсі усіх новин
