Хоче зустріти новонародженого сина на ногах: воїн, який працював і одружився у Луцьку, опановує протези
Ветеран війни, який свого часу жив та працював у Луцьку, втратив на війні обидві ноги, але знайшов кохання і сили, щоб вижити і жити далі. Ще рік тому навіть медики не давали жодних прогнозів, а сьогодні, 25-річний Сергій Копищик з Рівненщини вчиться ходити на протезах, опановує нову спеціальність і готується стати батьком.
Про це повідомляють у сюжеті ТРК-Україна, передає Рівне медіа.
Він заново вчиться ходити на двох протезах, виконує всі настанови реабілітолога і в перші дні показує чудові результати. А ще минулого літа життя Сергія Копищика було на волосині. Після трьох важких місяців на нулі потрапив під обстріл на Херсонщині. Тоді вночі вижив він один.
«Все червоне і я втрачаю свідомість. Потім я приходжу в себе і не розумію, що відбувається. Встати я не можу - я кричав «де хлопці». Я один залишився живий. Тільки з тяжкими пораненнями. Відірвало ліву ногу - вона дуже пошкоджена була. Був пошкоджений кишківник, пробила легеня і осколки у правому оці, опіки», - розповідає воїн.
Про поранення повідомив рідним і Світлані - дівчині, з якою познайомився за місяць до війни.
Світлана розповіла, що навіть думки покинути коханого через поранення не було.
«Заходжу у палату, бачу ці очі. Він тоді переживав. Я хотіла тоді обійняти, задушити в обіймах, розцілувати. Але, щоб розвернутися і піти - не було навіть такого помислу», - ділиться дівчина.
У лікарні стосунки лише зміцнилися - Світлана була поруч у найважчі моменти, трималася сама і не давала впасти духом Сергію. За словами ветерана, саме завдяки коханій він все пережив та мав стимул вилікуватися і стати на ноги.
Після виписки Сергій зробив дівчині пропозицію, а відео моменту розлетілося по всій мережі. Одружилися закохані у колі найближчих.
Наразі у перервах між тренуваннями Сергій вивчає веб-дизайн та ніжно горнеться до ще невеликого живота дружини. Невдовзі у сім'ї Копищиків буде поповнення.
«Радий був дізнатися - сказали, що хлопчик буде, Марко. Надіюся, коли вже почне все розуміти і говорити - це все вже закінчиться», - коментує ветеран.
Каже, що якби не такі важкі поранення - поїхав би знову на передову. А поки його побратими мужньо відбивають атаки ворога - невпинно тренується, бо часу має до серпня. Щоб зустріти кохану та сина з пологового, стоячи на своїх двох.
Читайте також:
- У першу ніч після загибелі прийшов уві сні з усіма попрощатися. Олександру Гнатюку з Волині назавжди 31
- «Маленькому синові сказали, що тато пішов до Бозі» : спогади про 29-річного Героя з Волині Євгена Ворошика
- Здавалося, ніхто ще так свою дитину не любив, як він: спогади про Героя з Волині Сергія Осійчука
Будь в курсі усіх новин
