Здавалося, ніхто ще так свою дитину не любив, як він: спогади про Героя з Волині Сергія Осійчука
На війні з російськими окупантами обірвалося життя ще одного вірного сина України із села Щитинь Камінь-Каширської громади – 48-річного Сергія Осійчука. Його рідні кажуть, що Сергій був життєлюбом. Виріс із сестрою у звичайній працьовитій сільській родині.
Попри непрості випробування долі, що несправедливо випали на його власну сім’ю, ніколи не падав духом, - пише газета Полісся.
І таки діждався з дружиною народження коханої донечки, якою дорожив понад усе. Здавалося, ніхто ще так свою дитину не любив. Не міг натішитися своєю Марійкою. Однак вже не прийде тато на її випускний, не поведе він її до вівтаря, не приголубить у тяжку хвилину. Війна відібрала в неї тата.
Із лютого 2023-го Сергій Осійчук став у ряди 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Був стрільцем-помічником гранатометника. Під час жорстоких боїв на Харківщині вкінці квітня отримав тяжке поранення й був госпіталізованим. 13 травня його серце назавжди зупинилося: він поборов чимало життєвих труднощів, але не зміг перемогти смерть.
– Він ніс радість у цей світ. Завжди був дуже позитивний та дотепний, як ніхто харизматично розповідав гуморески. Сергій був ерудованим чоловіком, механізатором. Уміло господарював у полі, ремонтував техніку (трактори, комбайни). Спішив жити, хотів встигнути всюди. І в потрібний момент мужньо став на захист Батьківщини. Він завжди був для односельців чудовою людиною, а тепер навічно буде ще й Героєм. Хай спочиває там у небесному мирі, якого тут не судилося дочекатися. Низький уклін нашому захисникові! У славі його останній путь додому… Щирі співчуття нашій учениці та її рідним із приводу втрати тата, чоловіка, брата та сина», – каже завідувачка Щитинської гімназії-філії ОЗЗСО «Черченський ліцей» Валентина Шумик.
Камінь-Каширщина з усіма почестями зустріла свого захисника на рідній землі 16 травня. У середу, 17 травня Сергія Осійчука поховали у рідному селі Щитинь на Любешівщині.
Іванна ГАЙДУЧИК.
Читайте також:
- Удома залишилась найбільша татова радість - донечка. Спогади про волинянина Олександра Агафонова
- Справжній патріот, коханий чоловік і батько: захиснику з Волині Анатолію Смітюху просять присвоїти звання Героя України
- У день загибелі сказав: «Привіт, маман»: історія жительки села біля Луцька, яка дочекалася з війни лише одного сина
Будь в курсі усіх новин
