Загинув через два місяці після одруження: рідні прикордонника з Волині понад 2 роки жили у надії на його повернення

Ілля умів нести в собі світло й відвагу змалечку. Які б темні смуги не зустрічалися на його життєвому шляху, він знаходив у собі вогник сили й упевнено їх долав. Доля не завжди була прихильною до хлопця: батьки пішли різними дорогами, тому значну частину тепла й турботи, яких потребує дитина, йому подарувала бабуся Марія Панасівна. Саме вона стала для Іллі найближчою людиною, виховуючи його в любові, доброті та повазі до людей. Історію Героя розповідає газета Полісся.

«Ілля був ватажком нашої вуличної «банди». Щоліта, коли ми були ще зовсім малими, організовували виступи для наших дідусів, бабусь та сусідів… Влаштовували естафети: у кого витриваліший хрущ, грали у волейбол, футбол, «берка», хованки, карти, тури, метали зірочки, цупили у мене полуницю, а по сусідах — порічки. І так кожне літо. Дні минали весело й безтурботно», – таким пригадує захисника у юні роки подруга дитинства Юлія Ферт.

Ілля Добринюк народився 1 серпня 1993 року в нашому райцентрі. Навчався в місцевій гімназії № 2. Згодом вступив до Камінь-Каширського ВПУ на столяра, здобував також спеціальність «Будівництво та експлуатація будівельних споруд» у професійно-технічному навчальному закладі. У 2015 році відслужив «строчку» на Полтавщині. Деякий час працював на меблевому підприємстві у нашому місті. Вдома також підмайстровував: то стільця зіб’є докупи, то щось підлатає.

А у березні 2022-го добровольцем вступив до 6-го Волинського прикордонного загону. Бойове псевдо у камінь-каширця – «Аліса», у честь сестри по батьковій лінії, з якою він тісно почав спілкуватися й дуже поважав. Навіть на руці мав викарбуване латиною татуювання її імені.

Спочатку охороняв українсько-польську ділянку кордону, а після створення бойового підрозділу увійшов до його складу. Боєць пройшов навчання у Великобританії, став оператором безпілотних систем. Ця справа давалася йому дуже легко, він був одним із кращих пілотів дронів у підрозділі. Разом з побратимами протягом двох ротацій виконував завдання з відсічі збройної агресії на східному фронті нашої держави. Брав участь, зокрема, у боях за Мар’їнку та Авдіївку. Обороняв також північні рубежі України.

Якось один із побратимів показав Іллі світлину своєї доньки. Симпатична усміхнена дівчина одразу привернула увагу молодого камінь-каширця. Згодом між ними зав’язалося спілкування, яке з кожним днем ставало дедалі ближчим.

Так у життя Іллі увійшла Іванка із Торчина. А вже трохи більше ніж через пів року закохані стали на рушничок щастя. У грудні 2023-го Іванна вийшла заміж, а 11 лютого 2024 року – вже овдовіла. На жаль, 11 лютого 2024 року під час оборони міста Авдіївка прикордонник із позивним «Аліса» загинув. Та два роки все ще жив у надіях коханої, бабусі та донечки від першого шлюбу.

Тіло полеглого повернули під час однієї з репатріацій, і нещодавно експертиза ДНК підтвердила, що воно належить Іллі Добринюку.

Із перших наших розмов нас об’єднувала не лише тема війни. Ми обоє любили читати. У нас сформувалась ціла сімейна бібліотека. Ці два роки невідомості, відколи Ілля зник, книги допомагали мені вірити у щасливий фінал. На жаль, дива не сталося. Так мало часу відвів для нас Бог, – ділиться своїм горем дружина Іванна Добринюк. – Більше за книги він любив лише своїх рідних. Ще стільки не встиг сказати і зробити для бабусі Марії… Уже не побачить, як дорослішає донька Юлія, яка так схожа на нього і якою він так тішився. Ще стільки непрочитаних разом із ним книг і не здійснених мрій, які відкладали на потім… Тепер він сам став історією. Колись читатимуть уже про нього…

Іванна ГАЙДУЧИК.

Читайте також:

• Вважав себе щасливчиком після Курської операції: спогади рідних про воїна Петра Виндюка з Волині
• «Про те, що сам пішов по повістку, дізналася після загибелі». Спогади про полеглого воїна з Волині
• Серце 31-річного Героя зупинилося на Волині під час короткої відпустки: історія Андрія Горайчука, відзначеного «Хрестом Хоробрих»