«Люди просять і я роблю»: 79-річна волинянка в'яже зі старих светрів килимки і доріжки

Про це пенсіонернка розповіла Суспільному. Готові вироби дарує рідним, друзям і знайомим, які кличуть її Женькою.

На одну доріжку розміром 2 метри на 70 сантиметрів йде два з половиною тижні.

«Люди просять і я роблю. І для дітей наробила, мого в’язання є вже багато і в Україні, і за країною. Я вже хазяйства не маю, тіки єдні курочки і десять сотих городу. Скучно просто сидіти, то я беру і в’ְяжу», — ділиться волинянка.

35 років свого життя Євгенія Демчук працювала дояркою, народила і виховала чотирьох дітей. Зі слів жінки, сім років тому вона потрапила до лікарні, через погіршення стану здоров'я вирішила зменшити господарство і зайнятися рукоділлям.

Ниток на килимки йде багато. Онуки і соцпрацівники приносять жінці старі светри, які вона розпускає і перетворює у різнобарвні килими.

В'язати килими, каже пенсіонерка, її ніхто не вчив.

«Зразу думала — в мене не вийде, але щоразу краще і краще. Вже на мене діти кричать: «Мамо, нащо воно вам, то ж очі болять!» А коли так скучно, то хоч якесь розвітіє», — додає пенсіонерка.

Чоловік Євгенії Демчук помер у 60-річному віці, діти роз'їхалися і живуть окремо. Останні 13 років пенсіонерка живе сама. Каже: в'язання допомагає відволіктися від самотності.

«Не вистачає того, щоб якась душа прийшла в хату жити, самій тяжко. Усе навколо купляне, а хочеться свого, народного, — ділиться жінка. — Діти кличуть з собою, а мені шкода хату покинути. Коли в'яжу — мені легше».

Зі слів Євгенії Демчук, скільки доріжок і килимків за сім років зв'язала і сплела — не рахувала.

Читайте також: 

• Найтовстіша плюшева пряжа: огляд та ідеї для в'язання
• «Дим стелиться по землі»: в оселі незрячих лучан після очищення вентиляційних каналів стало важко дихати
• «Вони потребують спілкування»: соціальна робітниця з Волині 12 років піклується про одиноких пенсіонерів