«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну

«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну

Лікар-комбустіолог опікового відділення Луцької міської лікарні Ірина Токарчук у перший день повномасштабного вторгнення залишила комфортну роботу у лікарні і поїхала на війну.

Про це розповідають на сторінці медзакладу у соцмережі. 

«Насправді, опікове відділення від передової не дуже відрізняється (сміється). Якщо серйозно, то прийняла це рішення, бо вмію працювати в таких умовах. Мене вчили цьому і я була готова», - каже Ірина.

Ірина Токарчук народилась в Камінь-Каширському районі у сім’ї фермерів. Згодом сімʼя переїхала у Луцький район. Батьки завжди заохочували отримати вищу освіту, але вибір залишали за донькою. Вона у три роки потрапила в операційну і з того часу знала, що буде хірургом. Проте, стала не просто хірургом, а комбустіологом.

«Я знала, що загальна хірургія не дуже цікава для мене і досягнути успіху в ній не зможу. Мені подобається процес лікування ран. Бо це така мануальна робота: мозаїчність пов’язок, швидка зміна стану ран - це творчий процес і ніколи не набридає. Комбустіологія активно розвивається, тому є простір для росту», - ділиться лікарка.

«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну

Вперше на війну потрапила у 2014-му. До початку повномасштабного вторгнення готувалась з грудня 2021 року, тому несподіванки не було.

«Спочатку було дуже страшно, бо не знала, чи справлюсь, чи зможу в цих умовах виконувати свою роботу, чи витримаю фізично. Потім поступово перейшла на нову «нормальність» життя. Тепер я не живу тимчасовим.

Для мене бойові виходи і перерви між ними вже не тимчасове явище, яке треба пережити. Я не чекаю, коли почнеться життя «після війни». Для мене воно триває і зараз. Це і є моє життя. Воно трансформувалося і я адаптувалася до нових умов», - розповідає Ірина Токарчук.

Вона виконує службові обовʼязки в підрозділі десантно-штурмових військ, тому місце роботи часто змінюється. Останнім часом був східний напрямок, Бахмут і його околиці, до того - Соледар і околиці.

Офіцерського звання на даний час не має (через участь у війні 2014 року, не мала змоги закінчити військову кафедру), тому на посаді фельдшера медичного пункту батальйону займається стабілізацією поранених на етапі відправки до обладнаного стабілізаційного пункту медичних рот бригад. Розповідає, що війна навчила багато чому.

«Навчила, що можна все необхідне для себе на тиждень-два вмістити в маленький рюкзачок, а то і по кишенях порозпихати. Що лише ми самі обмежуємо свої можливості, адже, ми можемо пережити багато чого. Що можна їсти одну пачку сухої мівіни в день 2 тижні підряд, працювати і нормально себе почувати. Що хвилини мовчання не достатньо, аби в думках перебрати імена загиблих друзів. Що зміни, заради яких ми жертвуємо, прийдуть після нас, а відсутність змін в країні лякає більше, ніж можливість поранення, полону чи смерті».

«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну«Хвилини мовчання не достатньо, аби перебрати імена загиблих друзів», - медикиня з Луцька про другу у житті війну

Ірина Токарчук стверджує, що її погляди на життя війна не змінила. Розчарували люди: пасивні, непрофесійні, які не хочуть брати відповідальність за своє життя, не кажучи про країну.

«Але, мене оточують люди, які творять зміни в суспільстві. Я живу життя, за яке не буде соромно. Мені не треба виправдовуватися перед собою та іншими. Можу спокійно виконувати свою роботу, доки зможу. Стараюсь робити цю роботу на професійному рівні.

Іноді приходить депресулька від того, що відбувається навколо. Іноді хочеться рознести під корінь всіх, хто досі топить за радянську систему. Іноді хочеться кинути все і переміститися на безлюдний острів».

Читайте також: 

Можливо зацікавить

З війни чекали молода дружина та двоє дітей: поліг у бою Герой з Волині Михайло Рубан

З війни чекали молода дружина та двоє дітей: поліг у бою Герой з Волині Михайло Рубан

Подолали близько 20 кілометрів пішки: прикордонник з Волині розповів про вихід з Авдіївки

Подолали близько 20 кілометрів пішки: прикордонник з Волині розповів про вихід з Авдіївки

Загинув від ворожої гранати: повідомили про смерть Героя з Волині Олександра Ханова

Загинув від ворожої гранати: повідомили про смерть Героя з Волині Олександра Ханова

Стояв на сторожі справедливості: спогади про ексвійськового 14 бригади Сергія Лященка з Волині

Стояв на сторожі справедливості: спогади про ексвійськового 14 бригади Сергія Лященка з Волині

Синам загиблого бійця з Волині вручили подяку від побратимів батька
відео

Синам загиблого бійця з Волині вручили подяку від побратимів батька

«На щиті» востаннє додому повертається Герой із Волині Олександр Бірук

«На щиті» востаннє додому повертається Герой із Волині Олександр Бірук

У боях за Україну загинув екскерівник шахти на Волині

У боях за Україну загинув екскерівник шахти на Волині

Сергій Савинський, мобілізація в Україні, повістка

Голови сільрад будуть вручати повістки: чи можливі і законні такі дії

Роботине, наступ РФ,  DeepState

Росіяни намагаються прорватись до Роботиного: опублікували карту нового наступу РФ на Запоріжжі. Фото