«Якщо техніка не поїде — хтось не повернеться»: історія бійця волинської бригади
У ремонтній майстерні щодня кипить робота: гуркотять двигуни, дзвенить метал, а техніка, пошкоджена на фронті, знову повертається до життя.
Саме тут служить Дмитро на псевдо «Красний» — начальник ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 100-ї окремої механізованої бригади.
Історію захисника розповіли у бригаді.
До війська чоловік приєднався у 2021 році, тоді йому саме виповнилося 18. Своє рішення пов’язати життя з армією Дмитро називає цілком природним.
«Хотів бути військовим. В мене по татовій лінії всі були військовими. Ще будучи школярем, я з новин дізнавався про перебіг подій у зоні АТО. Тоді вже розумів, що це стосується кожного з нас», – говорить він.
Його робота – не на передовій у класичному розумінні, але без неї фронт не існував би. Ремонт, обслуговування, підтримання техніки у бойовому стані – це щоденна відповідальність, від якої залежать життя.
«Якщо техніка не поїде – хтось не повернеться. Тому ми не маємо права на помилку», – каже він.
У майстерні немає тиші – тут постійно щось скрегоче, обертається, нагрівається. Це місце, де залізо отримує другий шанс, а разом із ним – і ті, хто на ньому вирушає в бій.
Дмитро працює швидко і зосереджено. У його рухах – впевненість людини, яка точно знає свою справу. Тут не буває випадкових рішень – кожен гвинт, кожна деталь має значення.
«Наша задача – щоб техніка була в строю. Це наша лінія фронту», – додає він.
Родом він із Вінниччини. Там на нього чекають найдорожчі люди: мама Тетяна Андріївна та дружина Надія. Саме вони, зізнається боєць, дають сили триматися і крокувати вперед.
Читайте також:
- Будував елеватори — тепер укріплення: історія захисника з волинської «сотки»
- Волинянин керує десантниками, які нищать ворога на Дніпропетровщині
- 49 днів у бліндажі під обстрілами: історія прикордонника з Волинського загону
Будь в курсі усіх новин
