«Пінаколада» дарує другу молодість»: Віталій Козловський зібрав повний зал у Луцьку
 
                            У середу, 29 жовтня, Луцьк став однією зі зупинок великого всеукраїнського туру Віталія Козловського — співака, чиї пісні вже понад два десятиліття звучать у серцях українців.
Артист повернув на сцену свої «золоті» хіти й довів: справжня музика не старіє, вона лише набуває нової глибини.
З перших хвилин зал наповнився спогадами про юність. Прозвучали знайомі «Пінаколада», «Мала танцюй», «Моє море», «Мала змогла», «Небо плаче грозами» — ті самі композиції, які колись супроводжували перші закоханості, радості та перемоги.



 
                    Попри застуду, Віталій не приховував емоцій і жартома звернувся до глядачів:
«Ви завжди мені можете допомогти співати».
 
                    Глядачі співали разом із артистом, плакали, танцювали. Козловський отримував від шанувальників квіти, м’які іграшки та шоколад.

 
                    А під час композиції «Знаєш» артист спустився до глядачів, щоб заспівати серед них.
 
                    Козловський був щирим і відвертим, ділився філософією життя та власними історіями:
«Пінакола дає другу молодість. Треба завжди бути в тонусі, не розслаблятися».



 
                    У міжпісенних монологах співак ділився філософією, що стала лейтмотивом туру:
«Якщо справді мріяти — все збувається. Потрібно просто відсікати все, що заважає втілювати бажане».



 
                    Він присвятив пісню «Чорнобривці» усім батькам, сказавши:
«Це пісня, яка йде зі мною все моє життя».
Одним з найзворушливіших моментів став виступ із композицією «Сину», яку співак створив для свого маленького сина. Віталій поділився, що саме батьківство стало для нього натхненням і опорою:
«Завжди тікав від сімейної рутини, але в моєму житті з’явилась жінка, яка рятувала від зневіри... Вона подарувала мені розраду, мого сина. Для нього я хочу бути найкращим батьком».




 
                    На завершення вечора Віталій Козловський подякував за тепло і підтримку, пообіцявши повертатися знову:
А на біс, під овації залу, прозвучала улюблена «Небо плаче грозами».

 
                     
                 
                 
                 
                     
                     
                     
                     
                     
                    