«Крик Кварцяного? Було легко, бо я нічого не розумів»: ексгравець «Волині» грає у 38 років

Нині Яну 38 років, однак він все ще грає. І робить це доволі яскраво – у травні Масло з рідним Ружомбероком завоював Кубок Словаччини. Про невичерпну мотивацію, дружину з Луцька  Ян Масло розповів у інтерв'ю Футбол 24.

«Не женуся за рекордами. Найважливіше – отримувати задоволення»

- Яне, це неймовірно, але ви все ще у справі.

- Аякже! Вік – це не перешкода. Насправді я почуваю себе добре і отримую задоволення від футболу. Все, як і раніше.

- Читав, що недавно ви продовжили контракт з клубом ще на сезон.

- Так, я залишаюся у команді. Про плани не говоритиму – у моєму віці з прогнозами слід бути обережним (Усміхається). Відчуваю, що можу бути корисним. Звичайно, з віком ти втрачаєш у швидкості. Однак набуваєш досвіду та знань. Просто треба читати епізод, відчувати його і намагатися випередити суперника завдяки вмінню передбачати момент.

- За Ружомберок ви провели 16 сезонів. Якщо конвертувати цю шалену цифру в кількість матчів, то назбирається майже чотири сотні?

- Ні, 400 ще немає. Здається, зараз я на позначці 360-370 поєдинків. Не женуся за рекордами і не вбачатиму трагедії, якщо не відзначу ювілей. Найважливіше – отримувати задоволення. Зрештою, я вже зіграв найбільше матчів в історії Ружомберока.

«Після 3-4 поразок хлопці сказали, що Вернидуба приберуть»: нове життя Кршевана Сантіні – куди подівся ексголкіпер УПЛ?

- У минулому сезоні ви допомогли команді виграти Кубок країни та вийти у Лігу Європи.

- Перед стартом сезону ми поставили собі за мету завоювати Кубок і здобути путівку в Лігу Європи. Нам це вдалося. Це другий за ліком Кубок Словаччини у моїй колекції. Попереду матчі в єврокубках.

- Для вас це не перший схожий досвід. Наприклад, 2017-го Ружомберок протистояв Евертону з Вейном Руні у складі. Це найсильніший опонент у вашій кар’єрі?

-  О, фантастичний момент! Сила, швидкість, непередбачуваність – це все про Руні. Стримати його було дуже важко. Ружомберок програв двічі по 0:1, але Руні не забив. Зате відзначилися інші зірки: Лейтон Бейнс і Домінік Калверт-Льюїн.

- Перед трансфером у «Волинь» преса сватала вас у більш імениті «Динамо» із Загреба та «Айнтрахт». Чому ви обрали Україну?

- Я не впевнений, що інтерес з Європи був настільки предметним. Принаймні, від цих клубів серйозних запрошень не було. Виключно розмови. Зате Волинь була конкретною. Пригадую свої перші враження від Луцька – мені сподобалося. Красиве місто, сильна команда, чудові люди – в Україні я провів прекрасний період.

«Майкон завжди жартував, сміявся, любив життя»

- Що пригадуєте про Віталія Кварцяного?

- (Сміється) Строгий, емоційний, любить покричати. Проте Віталій Володимирович – легенда. Його в Україні знають усі.

- Як ви сприймали крик тренера?

- Спочатку було легко. Я не особливо розумів, про що він каже. Кричить та й усе. З часом зміст слів тренера ставав більш зрозумілим. Скажу відверто, не завжди було приємно таке чути.

- Доводилося дискутувати з Віталієм Володимировичем?

- Ні, я не з тих хлопців - не збираюся перечити у відповідь та сваритися. Частіше я мовчав і слухав.

- Якщо вести мову виключно про футбольні знання – чого вас навчив Кварцяний?

- Дисципліни, відданості футболу, а ще passion – пристрасті…

«Шевченко грав усупереч логіці»: талант Кварцяного захоплювався «Динамо», бив рекорди з пенальті та закрив Вієрі

- Ви яскраво дебютували в УПЛ - «Волинь» перемогла на виїзді «Дніпро» Хуанде Рамоса.

- Це було незабутньо: великий стадіон, тисяч 15 вболівальників, хороший суперник… Ми виграли у кінцівці завдяки дублю Майкона. Приємно згадати цього хлопця, чудового друга. Майкон завжди жартував, сміявся, любив життя. Прикро, що він так рано пішов від нас.

- Хтось у «Волині» міг наблизитися за своїм рівнем гри до Майкона?

- Рамон Лопес, Ерік Бікфалві, можливо, Флорентін Матей. Але Майкон був унікальним.

- У центрі захисту «Волині» діяв Ванче Шиков - футболіст, схожий на вас своєю стилістикою. Ви одразу знайшли спільну мову?

- Так, це сталося дуже швидко. Ми прийшли у Волинь одночасно, багато спілкувалися за межами поля. Прикро, що зараз ми втратили контакт. Та й не лише з Ванче я не спілкуюся - ні з ким із тієї Волині не перебуваю на зв'язку. Максимум – стежу за змінами у житті кожного з екс-партнерів завдяки Facebook.

- Ви згадували про смерть Майкона. Нещодавно передчасно відійшли у засвіти ще два ваші партнери: Богдан Шершун та Роман Годований.

- Богдан був веселуном і дуже сильним футболістом. Чудовий хлопець, котрий любив усміхатися. Романа Годованого, який загинув на війні, я теж добре пам'ятаю і можу сказати тільки найтепліші слова. Щоправда, він був трохи молодшим за мене, тож ми менше проводили часу разом.

«Діти розмовляють з дідусем та бабусею українською»

- Ваша дружина Анна – родом із Луцька. Як ви дізналися про повномасштабне російське вторгнення в Україну?

- 24 лютого ми побачили новини про війну в телевізорі. Відтоді стежимо за подіями в Україні щоденно, постійно намагаємося бути в курсі. Родичі дружини приїжджали до нас, однак вже повернулися в Україну.

- Ваші двоє дітей зберігають ідентичність з Україною?

- Вони розмовляють з дідусем та бабусею українською мовою. Принаймні, намагаються нею спілкуватися. Ми дуже сподіваємося, що в Україні якнайшвидше запанує мир. Донедавна ми гостювали у родичів двічі на рік: влітку та взимку. Сумую за тим часом. Я люблю Луцьк, мені подобаються Львів та Київ.

- За «Волинь» ви відзначилися двома голами. М'яч у ворота «Маріуполя» в Кубку України – особливий через його красу. Пишуть, що вам вдався удар із 40 метрів.

- Це трохи перебільшення. Можливо, відстань становила 25-30 метрів, але не 40. Насправді я сам цього не чекав. Звик більше головою забивати. А такий красивий дальній удар – скоріше, випадок і навіть сюрприз для мене (Усміхається).

- У Луцьку ви застали ще одного тренера - Анатолія Дем'яненка. Як вам працювалося?

- Це теж легенда! До речі, він у нас в Словаччині тренував Нітру кілька років тому. Дем'яненко - спокійніший за Кварцяного, проте також якісний і сильний фахівець. Найкращі спогади про нього.

- У майбутньому бачите себе в тренерській діяльності?

- Я хочу залишитися у футболі. Не знаю, чи працюватиму тренером, чи реалізуюся в іншій діяльності, але прагну й надалі розвиватися у футболі. Це моє життя.

Читайте також:

• Хто представлятиме Волинь на Олімпіаді в Парижі: перелік спортсменів
• Футболіст з Волині достроково покинув новачка Прем'єр-ліги
• Один з наймолодших гравців в історії чемпіонатів України: інтерв'ю з футболістом з Луцька Владиславом Дмитренком