Серце не витримало жахіть війни: історія загиблого захисника з Волині

35-річний житель села Зарудчі Олександр Куринчук помер у зоні бойових дій на території Донецької області під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини.
Про нього розповіли на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».
Олександр був успішним чоловіком, якого ще з дитинства всі називали «Петрович». Після закінчення Любешівської школи навчання продовжив у Любешівському технічному коледжі й потім став студентом Луцького НТУ, де здобував фах інженера-механіка. Якраз у той період життя його покликала армійська дорога. Взяв академвідпустку й служив строкову службу. Потім він упродовж чотирьох років самовіддано служив у прикордонній службі, де здобув звання сержанта й отримав нагороди – нагрудний знак «Відмінний прикордонник І ступеня» і медаль «ХХ років державній прикордонній службі».
Певний період свого життя Олександр Петрович робив на замовлення натяжні стелі. Був майстром своєї справи, користувався авторитетом серед людей і в будь-яку хвилину допомагав людям. Мав вольовий характер, завжди був усміхнений та позитивний.
У 2011 році Олександр одружився зі своєю обраницею Катериною. У любові та злагоді виховували синочка та донечку. Звісно ж, сім’я Куринчуків мала багато планів на спільне щасливе майбутнє. От тільки повномасштабна російсько-українська війна внесла свої жахливі корективи. Олександр був серед тих, хто відразу ж вирішив стати на захист України.
Олександр увійшов до складу 51-го окремого Камінь-Каширського батальйону 100 окремої механізованої бригади. Перший рік вони перебували на Волині, а далі уже відправили безпосередньо у зону бойових дій. Воїни, як розповідають рідні захисника, стримували навалу орди у Серебрянському лісі, де Олександр отримав множинне уламкове поранення та контузії. Проте він вийшов із честю з поля бою та вивів живими побратимів, за що й отримав нагороду – медаль. Частково відновившись після поранення, повернувся у стрій, щоб далі знищувати ворога на Торецькому напрямку. Але серце не витримало пройдених жахіть війни і зупинилося, обірвавши життя Героя у 35 років.
Поховали воїна у Зарудчах.
Читайте також:
- Побратими винесли з сірої зони: історія волинянина, який загинув на фронті
- Завжди говорив, що в полон не здасться: Герой з Волині загинув у бою під Бахмутом
- Майже три роки боронив Україну: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду