«Вірю у вищі сили, бо іноді трапляються зцілення, які медицина не може пояснити»: сімейна лікарка з Волині

Про сімейту лікарку розповідає видання Боратин24.

Олена Володимирівна Цалко розповідає, що стати лікарем хотіла ще з дитинства. 

«Хоча з нашої родини в медичній сфері ніхто не працював, бо мама працювала бухгалтером, а тато в системі МВС, —  з усмішкою розповідає молода, вродлива жінка. —  Коли приїжджала до родичів у село й бачила, як розбирали тушу свині чи домашню птицю, мене цікавило не саме видовище, а будова організму, розташування внутрішніх органів. Я годинами могла дивитися навчальні медичні відео. Уже тоді знала: хочу стати лікарем, лікувати людей, полегшувати їхній біль і дарувати надію на одужання».

Після школи Олена вступила до Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова. Каже, роки навчання стали безцінними у її професійному становленні.

«Нам пощастило з викладачами. Це були лікарі з великим практичним досвідом, які не лише навчали, а й ділилися власними історіями з професійного життя. Ми проходили практику в лікарнях, працювали в анатомічному корпусі, вчилися мислити як медики», — ділиться спогадами вона. 

Навчалася за цільовим направленням, тому інтернатуру проходила у Гіркій Полонці. Після її завершення працювала сімейною лікаркою у Піддубцях, паралельно приймаючи пацієнтів у Торчині. Згодом, після створення Центру первинної медико-санітарної допомоги Боратинської сільської ради та повернення з декретної відпустки, отримала запрошення працювати у Баївській амбулаторії. Сьогодні лікарка поєднує роботу одразу у двох медичних закладах.

«У Гіркій Полонці я маю близько двохсот пацієнтів, а в Баєві — понад тисячу двісті. Це велика відповідальність, адже кожен день приносить нові виклики. Найчастіше доводиться надавати допомогу людям із різноманітними травмами: накладати й змінювати пов’язки, знімати шви, контролювати процес загоєння ран. Також досить поширеними залишаються артеріальна гіпертензія, бронхіальна астма, захворювання суглобів та інші хронічні недуги».

На жаль, останніми роками гіпертонія стрімко «молодшає». Це захворювання має багато причин: малорухливий спосіб життя, постійний стрес, порушення режиму праці та відпочинку, незбалансоване харчування, надмірне споживання продуктів швидкого приготування. Свою роль, безперечно, відіграє і війна. Люди живуть у стані постійної тривоги, скаржаться на панічні атаки, прискорене серцебиття, біль у ділянці серця, безсоння та емоційне виснаження. Часто звертаються і пацієнти з проблемами опорно-рухового апарату. Особливо це стосується людей, які працюють в офісах і більшу частину дня проводять сидячи. На здоров’я суглобів впливають дефіцит вітаміну D, нестача мікроелементів, низька фізична активність і незбалансований раціон.

«За роки роботи мені довелося зустріти й доволі рідкісні захворювання, — ділиться вона. — Зізнаюся, деякі з них я вивчала лише під час навчання в університеті й навіть не думала, що колись побачу в реальній лікарській практиці. Водночас дуже тішить, що дедалі більше молодих людей відповідально ставляться до власного здоров’я. Пари, які планують народження дитини, приходять на консультації ще до вагітності, цікавляться, які обстеження потрібно пройти, які аналізи здати та як підготувати організм до майбутнього батьківства. Такий усвідомлений підхід є надзвичайно важливим і значно підвищує шанси на народження здорової дитини».

Олена Володимирівна переконана: у реаліях сьогодення люди мають приділяти психічному здоров’ю не менше уваги, ніж фізичному. Постійний стрес, тривога через війну, невизначеність і щоденні переживання виснажують організм, тому про свій внутрішній стан потрібно дбати так само системно, як і про здоров’я тіла.

«Психічне здоров’я не менш важливе, ніж фізичне, — наголошує лікарка. — Його основою є прості, але надзвичайно важливі речі: повноцінний сон тривалістю сім-вісім годин, регулярна фізична активність, збалансоване харчування, підтримка близьких і вміння не накопичувати емоції, а своєчасно їх проживати та висловлювати. Якщо ж людина тривалий час відчуває сильну тривогу, панічні атаки чи емоційне виснаження, не варто займатися самолікуванням. У таких випадках необхідно звертатися по допомогу до психолога, психотерапевта або психіатра».

За словами медикині, ментальне благополуччя починається з елементарної турботи про себе. Повноцінний відпочинок, достатнє споживання води, помірна фізична активність і здоровий режим дня є базовими потребами організму. Не менш важливо навчитися обмежувати інформаційний шум, який щодня створюють новини та соціальні мережі, знаходити час для дихальних практик чи медитації та концентруватися насамперед на тому, що людина справді здатна змінити. Вона переконана: основою ментального благополуччя залишаються прості, але надзвичайно важливі речі — повноцінний сон, фізична активність, збалансоване харчування, підтримка близьких та вміння вчасно звернутися по допомогу. Особливо лікарку вразив один випадок із практики.

«Одного разу до мене прийшла жінка, яка тривалий час приймала сильні заспокійливі препарати. Вона була останньою пацієнткою того дня, тож ми розмовляли понад годину. Я більше слухала, ніж говорила. Намагалася зрозуміти, що її турбує, підтримати, допомогти подивитися на ситуацію інакше. Коли вона пішла, я навіть подумала, що навряд чи змогла їй допомогти. Але через кілька місяців вона повернулася — цього разу разом із сином. «Запам’ятай цю лікарку, — сказала вона хлопчикові. — Завдяки їй я вже три місяці не приймаю заспокійливих». Це були надзвичайно цінні слова. Вони ще раз підтвердили: іноді людині найбільше потрібні не лише ліки, а уважне ставлення, підтримка й можливість бути почутою».

Саме тому Олена Цалко закликає не боятися звертатися до психологів чи психотерапевтів.

«У багатьох країнах це така ж звична практика, як консультація стоматолога чи кардіолога. На жаль, у нас досі існують стереотипи, ніби психолог потрібен лише тим, у кого є серйозні психічні розлади. Насправді своєчасна психологічна допомога часто допомагає не допустити їхнього розвитку».

Лікарка наголошує: здоров’я починається зі щоденних звичок. Повноцінний сон, рух, збалансоване харчування, достатня кількість овочів і фруктів, дозований відпочинок та вміння відновлювати емоційні сили — саме це, на її переконання, є найкращою профілактикою багатьох захворювань. Наприкінці розмови Олена Володимирівна зізнається, що попри науковий світогляд у її житті є місце й вірі.

«Я вірю у вищі сили, бо бувають випадки зцілення, які можна пояснити лише їх допомогою. Бо з погляду медицини пояснити надзвичайно складно. І саме тоді особливо гостро усвідомлюєш: не все в цьому світі залежить лише від лікаря. Іноді трапляються справжні дива і їх творять саме оті вищі сили», —  усміхається лікарка. 

Читайте також:

• Як живе найстарша жителька громади на Волині, якій виповнилося 104 роки
• Нейрохірургія не відпускає навіть вдома: відверте інтерв'ю з нейрохірургом з Луцька
• «Немає такої хати, де б я не побувала»: історія медсестри з Волині, яка понад 40 років рятує людей