У селі під Луцьком люди щодня ризикують життям, аби перейти дорогу
У Струмівці, що входить до Підгайцівської сільської територіальної громади, міжнародна траса М-19 фактично розрізає село навпіл. Щоб дістатися магазину, лікарні чи автобусної зупинки, людям потрібно або йти кілька кілометрів до найближчого переходу, або перебігати дорогу з інтенсивним рухом без острівця безпеки. У суботу, 28 лютого, мешканці зібралися біля небезпечної ділянки, аби публічно заявити: роками їхні звернення до влади залишаються без реального рішення.
Нагадаємо, до редакції ВСН звернулася місцева жителька Наталія з проханням про розголос та допомогу у вирішенні проблеми.
Поблизу небезпечної ділянки траси М-19 зібралися місцеві жителі, щоб обговорити проблему. Аліна Карпюк, одна з ініціаторок збору, розповіла: щоб перейти дорогу, потрібно пройти близько трьох кілометрів до найближчого пішохідного переходу або перебігати трасу, де немає навіть острівця безпеки.
«Ми неодноразово зверталися і до Підгайцівської ТГ, на гарячу урядову лінію, ОВА та всі кажуть те саме «це не до нас, звертайтеся до служби відновлення та розвитку інфраструктури». Я зверталася й туди, вони відповіли, що практичне вирішення питання можливе шляхом реалізації передбачених проєктом заходів за рахунок коштів громади або сторонніх інвесторів.
Офіційні ж представники громади відповідають, що це неможливо. Транспорту немає, раніше курсував маршрут 168А але він не визнаний соціально необхідним».
Жінка наголошує, що місцевим мешканцям з дітьми, людям з інвалідністю та пенсіонерам доводиться долати великі відстані 1,5–2 км між машинами, щоб дістатися лікарні чи купити ліки.
За її словами, численні звернення до органів влади результатів не дають. Маршрутка раніше перевозила мешканців до центру, тепер же вони змушені йти пішки.
«Ми постійно звертаємося, але відповіді однакові: немає фінансів. Люди справді зацікавлені у розвитку села, але інфраструктура не з’являється. Якщо є дозволи на забудову, має бути хоча б елементарна інфраструктура.
Навіть матері з маленькими дітьми, пенсіонери, люди з інвалідністю усі змушені ризикувати. І коли просиш відновити маршрутку, відповідають, що перевізника немає».
Місцева мешканка Анна Матрахова розповіла, що в листопаді 2025 року на неї склали адміністративний протокол за те, що переходила тут дорогу.
«Поліцейські мене витріпали протягом години, довели до гіпертонічного кризу. А все через те, що я перейшла дорогу.
Я вийшла на протилежній стороні Сільської вулиці ввечері, у суботу. Машини їхали зліва, дійшла до середини — і їдуть дві машини. Через стан здоров’я я не можу ходити швидко, тому йду як можу. Вже перейшла дорогу — і тут під’їжджає поліція. Думала, вони проїдуть, а вони — до мене».
Далі, за словами жінки, представники поліції звинуватили її не просто в переході не в зазначеному місці, а й у тому, що вона перетнула подвійну суцільну лінію. Окремо відзначили ходу: мовляв, «іде в розвалочку».
«Вони зупиняються й починають розказувати, що я порушую, бо не на переході перейшла. А коли я запитала, де вони тут узагалі бачать перехід, почула, що ще й подвійну суцільну лінію перетнула. Верхом наглості стало, що я йду в розвалочку.
Я кажу: «Синку, я маю інвалідність і 12 перенесених операцій, тому так ходжу». Вони вимагають посвідчення — я даю, бо не звикла до подібного спілкування».
Проблемою є не лише відсутність преходу чи острівця безпеки, але й відсутність автобусу, який ще декілька років тому курсував селом. І тепер у людей лише два шляхи: йти по 3 кілометри до дороги, де ходить транспорт або просити сусідів з машиною про допомогу.
Місцевий житель Олександр має невеличкий місцевий бізнес й теж невдоволений ставленням влади до їхньої проблеми. За його словами, найгірше тим, хто повинен пішки йти до кладовища, аби віддати шану загиблому сину чи чоловіку.
«В мене вікно виходить на дорогу й кожен ранок дивлюся, як люди перебігають дорогу, аби встигнути на автобус. А ті, кому потрібно на кладовище? Та навіть в церкву зайти на свято — це теж треба мати здоров'я».
Нині дорога перебуває на балансі держави. Проєкт облаштування пішохідних переходів і зупинок передали до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Волинській області. Однак фінансування наразі відсутнє. У Службі раніше зазначали, що для розгляду питання необхідні офіційні звернення з чітким визначенням ділянки.
Мешканці ж стверджують: звернення подавали неодноразово. Наразі вони формують ініціативну групу та готують петицію. Серед вимог — облаштування регульованого пішохідного переходу або острівця безпеки, встановлення обмеження швидкості та перегляд транспортного сполучення.
Бо поки міжнародна траса проходить через населений пункт, умов для безпечного переходу для тих, хто тут живе щодня, немає й не було.
Читайте також:
- «Траса смерті» у Підгайцях: мешканці вимагають облаштувати безпечні переходи та зупинки
- «Велике будівництво» у Цуманській громаді: нову школу за 118 млн знову підтоплює
- Чому два округи Луцької громади ризикують залишитися в ізоляції під час відключень електроенергії?
Будь в курсі усіх новин
