Мама стрімголов бігла зустрічати свого загиблого сина-Героя: історія полеглого захисника з Волині

Про це пише газета «Полісся».

Нема нічого гіршого, як бачити свою дитину у труні… Не таїв смутку і місцевий священник, отець Сергій Михалюк, що також прийшов із сім’єю вшанувати військовослужбовця. Не так він планував вперше зайти до оселі Сашка Гапонюка – мав би в молитві освятити новобудову, а не забирати звідти на кладовище господаря.

Зразковий сім’янин, умілий господар, надійний друг, хороший брат і добрий син… Про Олександра Гапонюка містяни завжди відгукувались позитивно. Бо то була дійсно працьовита і щира людина, чудовий батько сина і донечки. А ще всі знали його як кращого газозварювальника в окрузі: міг змайструвати сам і сходи, і причіп, і опалення в хаті. А який будинок виплекав! Як та мурашка, стільки років тяжким трудом заробляв і зводив свою затишну фортецю, свою мрію. Але війна так і не дала насолодитися життям в новому домі.

Від початку серпня 2022-го Олександра мобілізували в лави ЗСУ. У навчальному центрі він був найстарший з-поміж новобранців, тож за ним закріпився позивний «Старий» або «Дід». Був кулеметником у 14-ій окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. До цього військовий досвід мав тільки в юності – проходив строкову службу у танкових військах, був командиром танка, молодшим сержантом.

Бойові дії привели камінь-каширця аж на Харківщину. Його вмінню зберігати спокій та душевну рівновагу у скрутні моменти можна було позаздрити. Щоразу повертаючись з позицій, обов’язково телефонував рідним, що живий-здоровий. Та ніколи жодним словом не обмовився, що тяжко чи страшно, чи десь боляче. Навіть коли смерть свистіла ворожим снарядом біля самого вуха чи залишала сам на сам в оточенні окупантів. А 1 січня вже не дався чути. Як виявилося, напередодні загинув внаслідок артобстрілу на Куп’янському напрямку. І тільки через чотири доби під постійними ворожими атаками побратими змогли витягнути його тіло з поля бою…

«Це був і мій брат, і мій кращий друг, і мій вчитель. Змалку взяв мене під своє крило й намагався ділитися всім. Навчив, зокрема, кермувати мотоциклом і автівкою. Ми разом робили ремонти, разом ходили по гриби. Саме він мені подарував на 15-річчя першого мого мобільного телефона, що у той час було ще великою рідкістю. Досі користуюся подарованою ним сімкарткою, – не приховує вдячності за братерську опіку наймолодший з трьох дітей в родині Гапонюків Сергій. – В кінці листопада Саша приходив у відпустку. Тоді вся рідня зібралася в його новій хаті. Востаннє разом із ним».

«Все буде Україна!», – гукав із потяга Сашко братові та дружині Валентині, відправляючись після відпустки на фронт. Так, Україна обов’язково буде! Як і заповів воїн. 

Читайте також:

• Будучи пораненим, кинувся рятувати побратимів: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Замінив колегу-медика, якому стало погано: Герой з Волині загинув, рятуючи поранених бійців
• Півторарічна донечка більше ніколи не побачить тата: молодому захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду