Мати поховала другого сина: історія Героя з Волині, який рік вважався зниклим безвісти

Про нього розповідає газета «Полісся».

Микола був середнім із п’яти хлопців у своїй родині. Тож змалку здобув навики смирення до старших та командирські здібності над молодшими. У Чернівцях проходив строкову службу, там же згодом одружився. Але доля підлила ложку дьогтю й шлюб дав тріщину. Згодом Микола опинився у Луганську, де спробував наново почати життя. Але російська агресія та окупація у 2014-ому змусила залишити там все й вертатися звідти до батьківської хати на Полісся. Бо він хотів лишатися українцем.

Українцем себе показав і в липні 2022 року, коли його покликали в ЗСУ. Став старшим сержантом 24-ої окремої механізованої бригада імені короля Данила.

«Щодня хоча б по дві хвилини він виходив зі мною на зв’язок. У нас були теплі стосунки. У розмовах завжди зауважував, що пішов на війну, аби перемагати, а не померти. Він обов’язково виживе! Тим більше, що він маленький та спритний, по ньому важко попасти. Але 1 жовтня минулого року, на жаль, таки попали…», – каже рідний брат Сергій.

Тоді військові формування української армії йшли в контрнаступ на Херсонщині. Микола Плясун був у групі першої лінії, яка заходила в сіру зону та штурмувала окуповані позиції. Уже рік він не живе, але тільки тепер вернувся до рідного обійстя. Навколішки та уквітчаними шляхами зустріли його краяни. Щеміло згорьоване серце мами, геть покритої сивиною, бо вже другого сина ховає. Буде тепер Микола лежати поруч із наймолодшим братом та батьком. Йому навіки 52…

«Я під зорями», – любив казати Микола в телефонних розмовах рідним, маючи на увазі, що спить просто неба. Тепер він дійсно злетів геть під самі зорі. Хай світить там яскраво.

Іванна ГАЙДУЧИК.