Майже два тижні родина чекала звістки і надіялася: історія Героя з Волині

Про нього розповідає Шацька селищна рада.

Микола Голінчук народився 20 березня 1979 року в селі Піща. Закінчив дев’ять класів місцевої школи. Професійну освіту здобув у Шацькому лісовому коледжі. Далі була служба в армії, після чого Микола деякий час жив і працював у м. Луцьк. Повернувшись додому, влаштувався в Шацьку на роботу архітектором і одночасно вступив до Луцького національного технічного університету, аби здобути вищу освіту. Дипломованим фахівцем пропрацював  в архітектурній фірмі селища 20 років.

В 2011 році одружився з шачанкою Ларисою. Разом виростили і виховали двох чудових синів. Сім’я проживала в Шацьку, потім – у Світязі. Початок повномасштабної війни вніс корективи в життя родини. Микола хотів іти захищати Україну. Коли йому принесли повістку, того ж самого дня пішов проходити медогляд і став готуватися до вступу в лави ЗСУ. Після проходження навчання йому присвоїли звання молодшого лейтенанта. І відразу відправили на східні рубежі країни, в Донецьку область. Микола Голінчук ніс службу в гірсько-штурмовій бригаді, був командиром взводу. Після першого бойового виходу і сутички з ворогом лише 4 з 18 бійців залишилися живими, серед них і Микола. Тоді наш земляк був нагороджений медаллю «За поранення».

Він самовіддано боронив Україну, попри проблеми зі здоров’ям. Навіть коли відмовила права рука, і Микола не міг тримати автомат, він залишався в строю. Лікувався, проходив реабілітацію і знову повертався до своїх братів по зброї.

З війни часто телефонував рідним, дружині Ларисі, дітям. В мирний час він захоплювався бджолярством і не покинув улюбленої справи навіть під час військової служби: телефоном давав рідним поради щодо догляду за бджолами. Був другом і авторитетом для своїх синів: старшому допоміг відкрити власну справу. Свою сім’ю цінував понад усе – заради неї і пішов захищати країну від російських окупантів.

З 6 грудня 2023 року з бійцем обірвався зв'язок. Зник безвісти… Майже два тижні родина чекала звістки і надіялася, що їхній Микола живий і здоровий. На жаль, підтвердилося найстрашніше.

18 грудня Герой повернувся додому «на щиті». Мешканці громади на колінах зустріли захисника. Біля пам’ятника Тарасові Шевченку в Шацьку за упокій душі полеглого молилося духовенство Світязького монастиря, рідні, друзі, односельці.

Під час громадянської панахиди з великою шаною про захисника висловився Сергій Карпук, Шацький селищний голова, зазначивши, що в перші дні війни Микола Голінчук віддав свій автомобіль військовослужбовцям, які дислокувалися в громаді.

19 грудня в Світязі воїна провели в останню путь. Поховали Миколу Голінчука з військовими почестями на новому місцевому кладовищі.

Людина з великим серцем, патріот, мужній воїн, борець за свободу й територіальну цілісність України – таким ми запам’ятаємо Миколу Голінчука

Читайте також:

• Чекав повноліття, щоб долучитися до війська: 18-річному захиснику з Волині просять присвоїти посмертну нагороду
• Загинув за 4 дні до 27-річчя: історія Героя з Волині