Освячений мед не лікує, а «маковійчик» - не оберіг: волинський священник розвіяв міфи про Медовий Спас

Чому Медовий Спас не варто зводити лише до освячення продуктів, чи є «маковійчики» оберегами, чи можна працювати у свято, звідки взялися численні прикмети та як війна змінила ставлення українців до віри, журналістам ВСН розповів настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці села Рачин Горохівського району отець Матвій Близнюк. 

Попри те, що більшість українців звикли називати це свято Медовим Спасом, у церковній традиції його зміст значно ширший. За словами отця Матвія, сама назва виникла завдяки поєднанню народних звичаїв і християнської традиції.

«У цей день церква вшановує відразу три важливі події: винесення чесного Хреста Господнього, пам'ять семи мучеників Маковеїв, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара, а також початок Успенського посту.

Мед і мак - це вже народна традиція, яка отримала християнське осмислення». 

Священник розповідає, що свято винесення чесного Хреста бере початок ще у Візантії. У спекотний серпень, коли Константинополь потерпав від епідемій та нестачі чистої води, святиню урочисто проносили містом, звершуючи молитви за здоров'я людей.

Водночас пам'ять мучеників Маковеїв нагадує про незламність віри. За біблійною історією, семеро братів відмовилися зректися Бога, за що були жорстоко страчені.

«Це свято показує, що людина може залишатися вірною Богові навіть тоді, коли це коштує їй дуже дорого».

Традиція освячувати мед, мак та польові букети часто сприймається як головна частина свята. Однак, як наголошує отець Матвій, церква не встановлювала обов'язку приносити саме ці продукти.

Усе пояснюється просто: початок серпня — це час збору меду та достигання маку. Люди дякували Богові за врожай, а церква не руйнувала вже сформовані народні звичаї, а надала їм духовного змісту.

«Церква намагається не ламати традиції, які вже існують у народі, а переосмислити їх. Люди приносили перші плоди своєї праці, щоб подякувати Богові за отримані дари».

Саме тому жодних суворих правил щодо того, яким має бути «маковійчик», не існує. До букета можуть входити макові голівки, колосся, сухоцвіти, польові квіти чи інші рослини, характерні для цієї пори року.

Водночас, як наголошує священник, значення має не сам букет, а те, з яким серцем людина приходить до храму. Якщо ж уся увага зосереджується лише на його зовнішньому вигляді, легко втратити справжній сенс свята. 

Освячені букети багато українців зберігають упродовж року, вважаючи їх своєрідними оберегами. Проте церква дивиться на це інакше.

За словами священника, жоден освячений предмет не має магічної сили сам по собі.

«Захищає нас не букет і не будь-яка інша річ, а Бог. Освячені предмети лише нагадують людині про Нього. Так само і натільний хрест — це не амулет, а символ віри».

Якщо ж освячений букет з часом висох або став непридатним, його не варто просто викидати у смітник. Найкраще — спалити, закопати в чистому місці або віднести до храму.

Щороку навколо Медового Спаса з'являються твердження про особливі властивості освяченого меду. Мовляв, після освячення він починає лікувати різні недуги.

Священник наголошує, що церква цього не підтверджує.

«Мед сам по собі має корисні властивості. Але після освячення його фізичний склад не змінюється. Освячення — це не магічний ритуал, а молитва про Боже благословення для людини, яка цей мед споживатиме».

На думку священника, віра не повинна суперечити науковим знанням. Церква не вчить, що освячений мед автоматично набуває лікувальних властивостей чи може замінити медичну допомогу. Освячення є молитвою про Боже благословення, а не магічним ритуалом, який змінює фізичні властивості продуктів.

Не менше запитань викликають і народні заборони. Одні переконані, що на Медовий Спас не можна працювати, інші — що цього дня заборонено купатися чи виконувати будь-яку хатню роботу. Однак, за словами отця Матвія, такі твердження не мають церковного походження.

«Якщо людина побувала на богослужінні, помолилася, подякувала Богові, то за потреби вона може і працювати, і купатися.

Християнство — це не перелік заборон. Важливо не забувати про Бога, а не рахувати, що сьогодні можна, а що ні».

Так само священник закликає не підміняти віру забобонами. Він наголошує, що християнин має жити довірою до Бога, а не страхом перед прикметами чи народними повір'ями.

За словами отця Матвія, повномасштабна війна суттєво вплинула на духовне життя українців. Одні почали частіше приходити до храму, інші, навпаки, поставили під сумнів свою віру.

«Є люди, які через війну стали ближчими до Бога. Є й ті, хто розчарувався і ставить запитання: «Чому Бог допускає стільки страждань?».

Це природний пошук відповідей».

На його переконання, найважливіше зараз — не впадати в крайнощі. Потрібно шукати золоту середину. Не втрачати віру, але й не перетворювати її на набір забобонів чи страхів. Християнство — це насамперед усвідомлений вибір людини.

На завершення розмови отець Матвій побажав українцям, аби цьогорічний Медовий Спас став нагодою не лише освятити мед чи букет, а й знайти час для вдячності.

«У день Медового Спаса хочу побажати, щоб життя кожного українця стало хоча б трішки солодшим, як мед. Щоб наша стійкість і мужність були такими ж міцними й довговічними, як він. Так, сьогодні ми живемо у непростий час, особливо в умовах війни. Але навіть тоді, коли нам бракує дуже багато чого, завжди є те, за що варто подякувати.

Тож бажаю, аби цього дня кожен знайшов хвилину для вдячності — Богові, нашим захисникам, рідним і всім людям, які щодня допомагають нам вистояти. Саме вдячність допомагає побачити світло навіть у найважчі часи». 

Інтерв'ю та фотозйомка відбулися у храмі Святої великомучениці Катерини в Луцьку.

Читайте також:

• Від 40 гривень: у Луцьку вже продають букети до Маковія
• «Прах має бути похований»: священник з Волині пояснив позицію церкви стосовно кремації
• Антициклон і дефіцит опадів: якою буде погода у серпні на Волині