Воював в АТО, вийшов з Іловайського котла, а нині керує бригадою газовиків на Волині: історія ветерана Василя Юсковця

У газорозподільній сфері Василь працює понад 15 років, за цей час двічі залишав роботу, щоб піти служити, історію ветерана розповіли у Волинській філії «Газмережі».

У 2009 році підписав контракт із 51-ю окремою механізованою бригадою у Володимирі. Після контрактної служби повернувся до газової служби. Потім була АТО. Отримав повістку і знову пішов до війська. Донецька та Луганська області, Лисичанськ, Рубіжне. Остання точка — Іловайський котел.

«Вийшов з котла. Були проблеми, але вийшли. Потім нас обміняли. Приїхали перемовники й забрали нас», — згадує Василь.

У 2022 році газовик був в оперативному резерві. Тому з перших днів повномасштабного вторгнення знову пішов служити — до тієї самої бригади. Спочатку Малин і Бородянка, потім Миколаївщина — Благодатне, Снігурівка. Далі Ізюм, Барвінкове. Василь був командиром бойової машини БМП-2, виконував завдання командира роти, брав участь у бойових діях і штурмах.

Останнє місце служби — на межі Харківської та Донецької областей. Там отримав поранення руки та контузію. Був евакуйований, далі — лікування та реабілітація.

«Найперше багато що залежить від командира. Якщо командир думає про людей, вони будуть живі, будуть виконувати завдання і з мінімальними втратами воювати», — говорить Василь.

У січні 2023 року Василь повернувся додому. І знову вийшов на роботу. Тепер він старший майстер експлуатації служби технічного обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж. Керує бригадою, яка щомісяця обстежує від 18 до 26 багатоповерхівок.

Роботи багато: обслуговування будинків, перевірка газових мереж, планові роботи, припинення та відновлення газопостачання, монтаж і демонтаж лічильників у юридичних осіб. Під час обстежень в одному будинку можуть виявити від двох до 50 витоків газу. Тому уважність тут так само важлива, як і досвід.

На війні він командував людьми. Сьогодні командує бригадою газовиків. І відповідальність за людей нікуди не зникла. До газової справи Василь прийшов не випадково. У нього це сімейна професія. Його мама 33 роки працювала у газовій сфері — була майстром і старшим майстром внутрішньобудинкової служби.

Сестра останні п’ять років працює у відділі інжинірингу. Сам Василь закінчив техніко-економічний коледж Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Обслуговування устаткування систем газопостачання».

За роки роботи був слюсарем, диспетчером, інженером з охорони праці, майстром, старшим майстром. Працював із підземними газопроводами, газорегуляторними пунктами та шафовими газорегуляторними пунктами, а тепер відповідає за внутрішньобудинкові мережі.

Про війну Василь говорить небагато. Каже, що АТО йому досі часто сниться. Багато побратимів, із якими підтримував зв’язок, загинули. На службі мав кнопковий телефон — з міркувань безпеки. Тому за два роки повномасштабної війни у нього немає жодної фотографії у військовій формі.

1 жовтня День захисників і захисниць України Василь проведе вдома. З дружиною, п’ятирічною донькою Анною, мамою та сестрою. Донька часто запитує тата про війну. І добре знає, хто такий путін. А побажання Василя для тих, хто зараз захищає Україну, коротке: «Усім воїнам бажаю повернутися живими. Миру та спокою!».

Читайте також:

• Від водія лікарів до командира гармати: історія прикордонника з Волині, який воює на передовій
• Від укладання бруківки до оператора дрона: історія прикордонника з Волині, який воював на Донеччині та Харківщині
• Три поранення, 12 операцій і повернення на службу: історія волинського прикордонника, який понад 20 років у війську