«Мене виносили 3 години під обстрілами, дякуючи побратимам і Богу, я вижив»: історія воїна з Луцька, який втратив ноги
43-річний захисник з Луцька Тарас Сасовський на війні з російськими окупантами втратив ноги. Зараз чоловік готується до протезування ніг.
Раніше Тарас займався паверліфтингом, військового ж досвіду не мав. Чоловік багато років працював у Польщі, згодом організував власний бізнес, - пише Суспільне.
На службу лучанин пішов у перші дні повномасштабного вторгнення.
«Проживаємо біля аеродрому, коли почалися вибухи, то я зрозумів, що це вже почалася повномасштабна війна. Тоді дітей швидко зібрали та відправили у Польщу. Потім повернулися, і 26-го лютого вранці зібрав рюкзак і поїхав у частину. Розумів, що по-інакшому я не зможу», – каже чоловік.
На службі Тарас Сасовський став стрільцем, потім кулеметником, командиром відділення гранатометників. «Перший тиждень ти ще не розумієш що відбувається, звикаєш до всього цього, а потім відрізняєш приліт від виходу і з кожним боєм досвід зростає і потім стаєш таким вовком!» – каже чоловік.
Про службу в «гарячих точках» військовослужбовець розповідає, що з собою брав найнеобхідніше: пляшку води, пару снікерсів, бойові комплекти, яких ніколи не буває багато.
«Може буде спокійно чи гаряче. Твоє екіпірування – немало важливий чинник, який допоможе ефективно виконати завдання, і бути корисним, слухати командира, побратимів, щоб розумів, що вимагається від тебе і підрозділу», – говорить лучанин.
«Хочеться виспатися при першій нагоді, далі намагаєшся перевантажитися, відволіктися. Хтось читає, хтось дивиться фільми лайтові, спілкування з родиною, якщо є інтернет – підзаряджаєшся. Я скажу, що воювати легше, ніж чекати», – каже чоловік.
Поранення лучанин отримав у бою під Бахмутом, коли стався мінометний обстріл.
«Ми були на позиціях, почався стрілковий бій. Виносили мене десь 3 години, це було під обстрілами, щільним вогнем, але дякуючи їм, Господу – мене винесли, завезли в лікарню і я вижив», – каже військовий.
Після реабілітації Тарас Сасовський чекає на поїздку до Львова на протезування ніг, після чого планує продовжити службу. Говорить: може бути інструктором і передавати здобутий на війні досвід.
«Український воїн – не байдужий. Я спілкувався з людьми з різних регіонів, військових частин і не бачив жодного байдужого, щоб хтось сказав, що прийшов, аби заробити гроші чи пересидіти. Усі розуміють чого ми там і що робимо», – додав лучанин.
Читайте також:
- Зворушлива зустріч мами та сина військового ЗСУ з Рожища
- Декілька місяців воював на Донеччині: показали зворушливе відео зустрічі волинського прикордонника з сім'єю
- Військовому з Луцька встановили сучасний біонічний протез руки
- Виходить на узбіччя з прапором: у Луцьку маленька дівчинка щоразу зустрічає полеглих Героїв «на щиті». Відео
Будь в курсі усіх новин
