8 місяців пошуків тіла: історія прикордонника з Луцька, який врятував побратимів ціною власного життя

Поховали прикордонника 12 вересня 2023 року, розповіла Суспільному дружина загиблого захисника Ольга Марчук.

«Ця людина показала мені, що таке щаслива жінка в шлюбі. Він мене беріг, він завжди: діти, дайте мама відпочине, не чіпайте, мама полежить. І за роботу казав — не треба працювати, я буду забезпечувати сім’ю. А вже, коли він попав туди, говорив: киць, працюй. Таке враження, що вони відчувають», — говорить Ольга Марчук.

На початку повномасштабного вторгнення Михайло Марчук був на роботі у Нідерландах і повернувся в Україну уже 26 лютого. 8 березня розпочав службу в прикордонних військах. У серпні став штурмовиком загону швидкого реагування та вирушив на Донеччину. У зону бойових дій потрапили у грудні 2022. Михайло Марчук тоді був командиром відділення, тоді брали штурмом Соледар.

«Один побратим мені казав, що він врятував в той ранок багато життів. Бо на деяких хлопців напала паніка, ворог лишив дорогу для відступу, яка прострілювалася. І як командування дало добро на відхід, Міша вийшов один з перших, повів хлопців, але троє запанікували, і він повернувся назад.

Коли він почав їх виводити, поцілили в його боєкомплект і воно почало детонувати. 9 січня Міша о 9:00 ранку ще дзвонив і казав, що як зможе, буде дзвонити, але це був останній дзвінок», — каже дружина загиблого воїна.

«Вже я втомилася від пошуків, бо я це робила вночі, коли діти лягали спати. В мене було 4 групи з невпізнаними тілами. Ну і я їх там передивлялась. Одне було дуже схоже, бо там тяжко було упізнати. Дві ночі я його вивчала, зв’язалася з тим морогом, де воно знаходилось, попросила скинути фото без залишків одежі і по пальцях на ногах, я сказала, що це точно він», — говорить жінка.

Як з'ясувалось згодом, тіло захисника повернули в Україну під час обміну 31 січня 2023 року. Поховали прикордонника Михайла Марчука через 8 місяців після загибелі на алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа після проведеної ДНК-експертизи.

«Моє серце не сприймає, що його немає. Це важко передати словами, яка це втрата, який це біль. Це любий брат, син для своєї мами, батько, чоловік», — каже сестра загиблого Віта Лимар.

Коли Михайло Марчук загинув, його дочці Анастасії було 7 років, сину Артему — 12.

«Всі 9 місяців, це починаючи з 9 січня і закінчуючи 12 вересня тривали розшуки, мама ходила по документи, їздили, шукали його. Потім все-таки знайшли і поховали. То уже коли знайшли і були похорони, то легше стало», — говорить син Артем.

Донька Анастасія каже, що з татом проводили багато часу: гуляли, їздили в подорожі, розважались та сміялися.

За кордоном Михайло Марчук будував будинки та займався ремонтом. Свій власний дім йому не судилось завершити. Ремонт завершувала дружина сама з допомогою родини. Нині сім'я живе у ньому.

Читайте також:

• Загинув під час евакуації: молодому волинянину Роману Романюку просять присвоїти державну нагороду
• Президент України вручив «Золоту Зірку» матері загиблого Героя з Волині
• Витягнув пораненого воїна з-під обстрілу: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду