«Переповнюють емоції»: у Луцьку зустріли захисника, який повернувся з російського полону

Героя привітали на Замковій площі, інформує ІА «Волинські новини».

Юрія Царіцина зустріли під Гімн України. Люди прийшли підтримати захисника з квітами, жовто-блакитними стягами та плакатами. 

Як наголосили присутні, важливо засвідчити власну небайдужість і виявити повагу до неймовірного подвигу кожного захисника, а також показати воїну, що після всього пережитого він нарешті нині вдома, на рідній землі та серед близьких людей. 

«Усім дуже дякую, що зустріли. Дякую за теплий прийом. У мене немає слів… Мене переповнюють емоції. Не знаю, що сказати… Нарешті я дочекався цього моменту. Дуже дякую всім, хто брав участь у моєму звільненні. Спецслужбам – особлива подяка, бо без них цього не було би. Дякую людям, які звільнилися з полону трошки раніше й донесли інформацію, що я перебуваю в полоні, що я не загинув, як вважали», – звернувся до присутніх захисник. 

За словами Юрія, триматися у ворожому полоні йому допомагали думки про рідних людей.

«Були моменти відчаю, не без того. У багатьох хлопців теж був відчай. Хтось витримує, хтось ні, але в принципі витримують майже всі, тримаються до кінця і вірять, що звільняться, що повернуться в Україну. Там, у полоні, дуже багато важких хлопців, із гіршими, ніж у мене, пораненнями. Їх у першу чергу потрібно було би звідти забирати… Ви самі розумієте, що Росія не дотримується Женевських конвенцій. Важке там перебування. Умови різні. По всій Росії наші хлопці перебувають. Час від часу їх переміщують з одного місця на інше. Для чого це роблять, я не знаю. Можливо, плутають сліди. Деякі хлопці там і по два з половиною роки, і три. Є цивільні, які сидять у СІЗО», – наголосив Юрій Царіцин. 

Він пригадав, що потрапив у полон під час виконання бойового завдання на Харківщині.

«Ми вели бій, але так сталося, що ми програли. Деякі хлопці, які зі мною були, там загинули. Я отримав поранення від вибуху газової гранати. Я ще добу ховався, як прийшов до тями. На жаль, поранення такі були, що час від часу я втрачав свідомість. Через добу мене знайшли росіяни і взяли в полон. Спочатку дуже добре мені від них дісталося. Я не міг пересуватися. Дві ноги в мене були прострелені. Відмороження пішло… Тому мені через тиждень ампутували ногу в Курську. Я пробув місяць в реанімації».

Юрій поділився, що найбільше зараз він хоче побачитися зі всіма своїми близькими та просто провести спокійно час вдома.

Також він подякував усім лікарям та реабілітологам, які надали йому допомогу в Україні. І висловив сподівання, що всі полонені українці невдовзі повернуться додому живими і здоровими.

Читайте також:

• «Нас вважали тваринами третього сорту»: волинянин розповів про катування в російському полоні
• Підрозділ під його командуванням знищив 15 окупантів і взяв у полон п’ятьох росіян: подвиг волинянина Олега Собуцького
• «Я розповіла свою історію життя, і весь зал встав, довго аплодував», - експолонена з Луцька про участь в Іграх нескорених