«Найголовніша мотивація - це рідні», - зв'язківець волинської бригади

«Найважливіше для зв’язківця – кусачки, щоб «перекусити» дроти і кабелі. Зокрема, ворожі, - сміється Ігор, жартома розповідаючи про свою роботу. 

«Встановлення та налагодження систем зв’язку – це завжди ризик, адже працюємо там, де ворог нас бачить і може «дістати». Тож кожен із нас розуміє, на що йде. А водночас, розуміємо, як багато залежить від нашої роботи, від того, чи впораємося з завданням: управління підрозділами бригади, комунікація та координація дій між підрозділами, виконання ними бойових завдань, а отже, й хід війни і наша Перемога. Тому кожен із нас робить те, що повинен, для досягнення спільної мети – звільнення України від окупантів», - розповідає воїн.

Найкраща мотивація для нього - це рідні, які чекають на нього вдома: дружина з якою нещодавно взяв шлюб, мама, сестра. А ще побратими, які поряд, яким ти довіряєш своє життя, і які довіряють тобі свої.

«Найперше, що зроблю після Перемоги – обійму своїх рідних. А Перемога – вже скоро», - змовницьки ділиться Ігор.