«Не дочекався народження доньки»: родина загиблого медика з Волині просить визнати його Героєм України

В пам’ять про загиблого чоловіка петицію на сайті президента України подала його вагітна дружина Ірина Карпік, - розповіла вона Суспільному.

Від початку повномасштабної війни Валентин Карпік служив у 100 окремій механізованій бригаді бойовим медиком. Військовослужбовець загинув 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тоді Ірина була якраз на 27 тижні вагітності.

«Він був моєю опорою, моєю підтримкою»

Востаннє з чоловіком, пригадує дружина, спілкувалася о 16 годині напередодні загибелі.

«Він сказав, що він буде відпочивати, бо прийшов перед тим з позиції. Але командир роти забрав його, щоб подивитися, як хлопці зробили позиції. Їхавши туди по дорозі, вони попали під орківський скид FPV-дрона. Валентин загинув на місці, командир залишився живий», — говорить Ірина Карпік.

Волинянка розповідає: з Валентином познайомилася за рік до повномасштабної війни. Спочатку зустрічалися, потім одружилися. Весілля, з її слів, було в української стилі.

«Почалася війна — я поїхала в Польщу. Виїхала разом зі своєю мамою, а він пішов боронити Україну 26 лютого 2022 року. Він казав: «Хто, як не я. Я піду, буду захищати тебе і свою сім'ю, — пригадує дружина. — Валентин був найкращим чоловіком. Він був моєю опорою, моєю підтримкою».

Ірина Карпік зараз перебуває на дев'ятому місяці вагітності. Валентин не дочекався народження первістка.

«Ми хотіли дуже хлопчика, але в нас дівчинка. Дуже довгоочікувана вона була два роки. Ми чекали й нарешті дочекалися. Як Валентин був на реабілітації вдома, ми дізналися 13 вересня, що я вагітна. Радості не було меж. Він мав приїхати на пологи... Але, на жаль, приїхав на щиті», — говорить дружина загиблого військовослужбовця.

«Зараз тримаюся заради майбутньої дитини»

За словами дружини, він рятував хлопців, виносив їх на своїх плечах з поля бою, надавав допомогу після поранень.

«Петицію створила я, але ініціатором була наша вся родина. Хочемо, щоб він мав нагороду за свої вчинки. За те, що він мужньо обороняв Україну, — каже Ірина Карпік. — Приходячи на кладовище, теж говорю з ним. Відчуваю, що він мене чує, що знає, що я поруч з ним, навіть, коли він — небесний янгол».

Розповідає: Валентин завжди був вірним побратимам, хотів жити, будував плани на майбутнє та з нетерпінням чекав майбутню доньку.

«В більшості я думаю за дитину. Я мушу бути сильна через те, що їй потрібна моя підтримка. Тепер в неї залишилась тільки я. У нас є наш ангел-охоронець: це наш тато. Зараз тримаюся заради майбутньої дитини, щоб вона була народилася здорова і далі були сили її підіймати», — говорить Ірина Карпік.

Петиція про присвоєння Валентину Карпіку звання Героя України станом на 24 травня набрала 16 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Збір підписів триватиме до 29 червня.

Читайте також:

• «Він не встиг пожити, а так хотів…»: загиблого добровольця з 14-ї бригади просять визнати Героєм України
• Загинув зі зброєю в руках: захиснику з Луцька Сергію Дудці просять присвоїти звання Героя України
• Отримав «Золотий хрест» за порятунок побратимів: волинянка просить Президента присвоїти чоловікові звання Героя України