Не можемо повірити в те, що його вже нема: спогади про 28-річного Героя з Волині Олександра Парфелюка

Олександра у рідному селі знали як хазяйновитого чоловіка, майстра на всі руки. Одружившись, взявся облагороджувати бабусину хату. Згодом у молодого подружжя народився син. Здавалося б, життя лише починалося. Однак втрутилася війна, - пише газета Полісся.

Уже 25 лютого 2022-го року чоловік був у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. На фронт вирушив у складі 14-ої окремої механізованої бригади. Поліг солдат 7 лютого під час виконання бойового завдання у Харківській області.

«Буквально за тиждень до його загибелі вдалося поспілкуватися з ним у Телеграмі. Ніби все у нього було добре, ніщо не віщувало біди, мав хороший настрій, – розповідає однокласниця полеглого воїна Тетяна Багнюк. – Це був добряк по натурі, хлопець спокійного темпераменту, не конфліктний, який наче нічим особливим і не виділявся з-поміж однолітків. А у тяжкі для країни часи виявився одним із найвідважніших із нас. Усім імпонувала його відвертість у висловлюваннях, чесність, гумористичні нотки у контексті. Він був найстаршим із трьох дітей у сім’ї, що, очевидно, сформувало у ньому оцей стержень відповідальності за близьких. По закінченні школи здобув навики кухаря-кондитера у Камінь-Каширському ВПУ, одружився, їздив на заробітки. Ніколи не цурався тих, з ким провів за партами свої юнацькі літа. І навіть перебуваючи на передовій, зідзвонювався часом із друзями дитинства. Ніхто з нас не може повірити в те, що його вже нема…».

Не можуть повірити у цю непоправну втрату й в училищі. Тут про Олександра, випускника 2014 року, відгукуються також якнайтепліше.

«Простий, завше усміхнений хлопець, люблячий син, прекрасна людина, громадянин і патріот – саме таким він залишиться у пам’яті всіх, хто знав його в нашому освітньому закладі. Завжди був собою, совісним, справжнім і неймовірно добрим… Ніколи не був байдужим до проблем друзів і рідних…», – зазначають у Камінь-Каширському ВПУ.

На Камінь-Каширщині захисника зустрічали нічної пори на колінах, з патріотичною символікою, свічками, квітами. Він повернувся на рідну землю Героєм. Не стало у батьків сина. Хіба могли вони колись подумати, що побачать свого первістка в домовині? Втратила мужнє плече підтримки дружина… І скільки б маленький синочок не кликав тата, той до нього вже не озветься, не приголубить, не навчить лічити, не подарує іграшку, не пожаліє при невдачі та не дасть пораду…

16 лютого Олександр Парфелюк знайшов вічний спочинок на малій Батьківщині. Пам’ять про Героя України буде жити у віках, а його продовження квітнутиме у родоводі сина.

Іванна ГАЙДУЧИК

Читайте також:

• Не встиг створити сім’ю і купити будинок, про який розповідав: спогади про 21-річного Героя з Волині Романа Олійника
• Хотів після війни стати рятувальником: волинянин Валерій Мартинюк загинув за місяць до закінчення контракту
• Ще у неділю батьки і наречена молилися, щоб він був живий: спогади про Героя з Луцького району Вадима Трушика
• «Я йому казала, щоб не їхав, а він відповів, що хлопці кличуть»: на Волині мамі померлого бійця вручили нагороду сина