«Я зрозумів, що таке бойові виїзди, коли нас обстріляв російський танк»: історія оператора дрона з Волині

Оператор БПЛА Андрій (позивний Кірбі) – 33-річний боєць батальйону безпілотних систем 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Колишній ютубер із Волині, який пройшов підготовку в Україні та Великій Британії, тепер щодня виконує ризикові завдання — уражає ворожу піхоту, транспорт і роботизовані комплекси, під час яких не раз опинявся під обстрілом, але не шкодує про вибір служити.

Андрій – оператор дрона батальйону безпілотних систем «Sons of Khors», інформують у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.

До повномасштабної війни Кірбі працював у себе вдома на Волині й паралельно вів Youtube-канал (створював відеоролики на тему популярних комп’ютерних ігор), який приносив непоганий дохід. А навесні минулого року підписав контракт і після навчання в Україні й Великобританії почав служити в 128 ОГШБр.

«Я зрозумів, що краще самому вибрати підрозділ, ніж потрапити аби-куди, – розповідає Кірбі. – Дуже хотів стати оператором дронів, тому й підписав контракт із батальйоном безпілотних систем. 128 ОГШБр мені порадив товариш Олександр Лущик, котрий тут служив. На жаль, навесні минулого року він загинув при виконанні бойового завдання. Чудовий був хлопець…», – розповідає Андрій.

У своєму підрозділі Кірбі працює з невеликим дроном-бомбером, його пріоритетні цілі – ворожа піхота, транспорт і логістика. Екіпаж займається також дистанційним мінуванням.

«Під час одного з крайніх бойових виїздів ми знищили колісний НРК (наземний роботизований комплекс), який віз вантаж на ворожі позиції. Один із російських піхотинців вирішив врятувати НРК й пішов по нього, але там і залишився. Нам також доводилося відбивати дронами ворожі штурми, загалом роботи дуже багато, вільного часу обмаль, але воно в кайф – тут розумієш, що приносиш користь, прикриваєш свою піхоту. Я вважаю, що кожен бойовий виїзд, коли ти відпрацював по ворогу й безпечно повернувся, – вдалий», – зауважує військовий.

Екіпаж БПЛА завжди пріоритетна ціль для ворога, тому Кірбі й сам потрапляв під вогонь.

«З самого початку я сприймав бойові завдання не зовсім правильно, для мене це було наче якийсь скаутський табір. Але після того, як нас обстріляв танк, я зрозумів, що це зовсім не відпочинок. Хоча танк відпрацював не дуже прицільно й зробив тільки три постріли. Мабуть, росіяни бачили, що хтось є, але не знали, хто саме. Бо якби довідалися, що це екіпаж БПЛА, туди би прилетіло все, що можна й не можна», – пригадує боєць.

Незважаючи на ризики, Кірбі не шкодує, що пішов у ЗСУ.

«Ні секунди не пожалів і не розчарований. У нас дуже класне командування батальйону й безпосередній командир. Багато моїх знайомих служать у різних бригадах, і я знаю, як воно може бути. Тут усе правильно влаштовано, по-людськи», – розповідає чоловік.

Андрій закінчив університет і має вищу освіту, тому може претендувати на офіцерське звання. Але поки не планує цього.