Осиротів маленький син: у Луцьку провели в останню дорогу 31-річного Олександра Лаконцева

У п’ятницю, 16 жовтня, у кафедральному соборі Святої Трійці відбувся чин похорону загиблого в російсько-українській війні захисника Олександра Лаконцева, інформують на сайті Луцької міської ради. 

Олександр пішов на війну добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Сказав дружині, що повинен захистити рідних і Україну від ворога, який цинічно прийшов на нашу землю. Був сміливим і відважним воїном, чесним, відповідальним, із почуттям справедливості та гідності — таким його пам’ятають побратими.

Для батьків Олександр назавжди залишиться добрим, радісним, світлим, сповненим оптимізму хлопцем, який любив життя і своїх рідних.

Олександр Андрійович Лаконцев народився 16 серпня 1994 року в місті Новограді-Волинському (нині Звягель) Житомирської області. Там виріс і навчався. Закінчив Рівненський торгово-професійний ліцей. У 2021 році переїхав до Луцька, звідки родом його дружина. За фахом Олександр був пекарем. Працював у Луцьку в «Сімейній пекарні».

За час бойових дій Олександр Лаконцев був нагороджений відзнаками за оборону міст Торецька, Лимана та Бахмута. Також мав нагороду «Знак Доблесті».

Дружина захисника Вікторія розповіла, що Олександр добровільно став на захист України в перші дні повномасштабної війни. 26 лютого 2022 року, після того як вивіз сім’ю в безпечне місце, він пішов до військкомату.

«На початку повномасштабного вторгнення сказав, що не може стояти осторонь і повинен захистити те, що йому дороге: родину, країну. Він був надзвичайно добрим, емпатичним, турботливим, завжди намагався зарадити й піклуватися про найрідніших. Для мене він був максимальною опорою і підтримкою. Без нього життя стало порожнім», — зазначила дружина Олександра Вікторія.

Тітка захисника Жанна згадує свого племінника як завжди веселого, усміхненого й життєрадісного:

«Він завжди вітав із днем народження. Завжди був поруч. Був щирою, доброю і світлою людиною. Був дуже добродушним, завжди старався допомогти всім. Був дуже енергійним, надзвичайно добрим. Таким ми його назавжди запам’ятаємо. Він пішов на фронт добровольцем заради своєї родини й України».

Бабуся Олександра, пані Ольга, розповіла, що онук став до війська в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захистити свою сім’ю та маленького синочка.

«Ми дуже любили, любимо і будемо любити його. Він був дуже доброю, чуйною людиною. З дитинства дуже любив природу, любив допомагати мамі садити квіти. Дуже любив квіти — це було його хобі. Одного разу привіз мамі багато кипарисів, які висадили навколо хати. Зараз вони виросли й завжди нагадуватимуть Сашу».

Провести Олександра в останню дорогу прийшли його побратими. Вони згадують його як відважного, сміливого, чесного й порядного воїна, з яким було комфортно служити та виконувати бойові завдання.

«Він був справжнім воїном, який героїчно загинув за Батьківщину. Завжди відповідальний, добрий, завжди переживав за своїх побратимів, неодноразово витягував їх із різних ситуацій, допомагав, підтримував. Був дуже хорошою людиною», — розповів побратим Михайло.

Сержант Олександр Лаконцев загинув 2 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

В Олександра залишилися батьки, бабуся, дружина Вікторія, брат і дворічний син Данилко.

«Луцька громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким Олександра Лаконцева. Розділяємо біль непоправної втрати. Світла пам’ять захиснику України. Вічна шана Герою!»

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Світла пам'ять Герою!