У сні прийшло СМС «Пробач, кохана...»: історія родини загиблого Героя з Волині. Відео

Сина Людмили Камінської звали Маріс, родом вона з Волині з міста Ківерці. На арттерапію Людмила прийшла аби хоч трохи полегшити біль від важкої втрати, - йдеться у сюжеті 12 каналу.

Ділиться думками: не уявляла, що намалюється, однак, коли взяла до рук пензля, відразу згадався сон, який наснився її невістці після смерті сина

«Згадався сон коли їй у сні прийшла СМСка в телефоні у сні, в якій було написано «Пробач, кохана, моя душа завжди буде з тобою». І чогось такий ось образ в мене виплив, що має саме бути Маріс в образі такого ангела, який поруч з ними завжди, який дивиться, напевно, радується Хотілось би, щоб він тішився радувався ними і гордився ними так, як ми ними гордимось і любимо», - ділиться жінка. 

Український військовослужбовець, десантник, капітан Збройних Сил України Маріс Камінський закінчив аеромобільний факультет Академії сухопутних військ у Львові. Потім там і служив в аеромобільному полку, пізніше перевівся у Чернівці, саме там познайомився зі своєю майбутньою дружиною. За їхню пару раділа вся родина.

«Це сталося чотири місяці після весілля його, що найболючіше… А кохання справді їхнє було таке романтичне. Про таке пишуть в книжках, фільми складають. А ми збоку втішалися, дивилися на це… Ми уявляли, якими вони будуть, яка це буде сім'я і насправді це була дуже гарна сім'я, гарні батьки», - розповідає мама Героя.

Маріс і Яна одружилися, коли на сході України вже точилася війна. Маріс був закоханим, але був і військовим 80-ї бригади. Його підрозділу ще у 2014 році довелося обороняти Луганський аеропорт.

«Це було одруження між війною між поїздками. Ми в Ківерцях, вона в Чернівцях, а він в Луганську, в Донецьку, там вони воювали», - розповідає жінка. 

Маріса Камінського не стало близько опівночі 3-го лютого 2017 року. Унаслідок обстрілу градом він загинув у селі Галицинівка Мар'їнського району Донецької області. Його дружина тоді була на третьому місяці вагітності і хоч ніхто ще не знав чи донечка чи син народиться у Камінських, ім'я для дитини Маріс підібрав заздалегідь.

«Виявляється, є така традиція у десантників – називати своїх донечок із букв свого імені - він Маріс, вона Саміра. Ми довго не знали звідки взялось це ім'я», - ділиться волинянка.

Людмила каже, онуці вже 6 літ, вона розуміє, що тата ніколи не побачить, однак усвідомити цього не може.

«В цьому році вона вже свідомо чи, можливо, хтось підказав - вона почала трішечки протестувати і казати «Чому ти його туди пустила? Це правда, що мій тато загинув? Чи ти можеш подзвонити йому. В тебе телефон є. Ти ж можеш подзвонити? Давай йому подзвонимо»

 8 лютого 26-річного офіцера поховали на кладовищі у Ківерцях. Із самого малечку Саміру водили на могилу до тата, показували фото та розповідали про Героя, тож дівчинка звикла з ним спілкуватися наче він живий.

«З самого раннього дитинства вона розмовляє з його фотографією. Особливо ще навіть до року вона як бачила його фотографію, починала сміятися, розмовляти йому і навіть зараз такі є моменти, що вона може поставити фотографію і казати «Маріс, дивись що я вмію» і починає там йому танцювати чи показувати колесо чи трюк якийсь, тобто такі якісь моменти що це дивує», - ділиться Людмила. 

Людмила Камінська малювала сім'ю свого сина – його дружину і маленьку Саміру, переносила на полотно ту любов, яка живе і тепер, коли він уже в Небесному війську. Як учасниця арт-терапевтичного майстер-класу, організованого на Волині благодійним фондом «Сучасна Україна», вона каже, картини з такими історіями важливі і їх треба показувати всьому світу аби люди бачили ці нескінченні втрати біль та страшну війну і аби такі як вона знаходили сили триматися і підтримувати найкраще, що є у житті.

Читайте також:

• Йому назавжди 26: спогади про молодого Героя з Волині Дмитра Щурика
• «Нещодавно був дитиною, найменшим за зростом випускником у класі, а за рік пішов воювати»: Герою з Волині навіки 22
• «Два тижні тому був вдома. Помітили, що став більше мовчати»: спомин про загиблого молодого Героя з Волині