Росіяни обстріляли машину меддопомоги: захисник з Волині загинув, їдучи рятувати поранених

Про нього розповідає видання «Нова доба».

Петро Кізун пішов до лав ЗСУ у перші дні російського вторгнення. Служив спочатку в роті охорони, а потім відправився на схід України, де нині ведуться найтяжчі бої. Життя Героя обірвалося 31 липня на Донеччині біля міста Соледар. Він їхав на виконання бойового завдання вночі, бо допомоги чекали важкопоранені військовослужбовці. Але машину меддопомоги кляті загарбники обстріляли із дрона – її водій Петро Кізун та фельдшер Михайло Дарчич із Луцька загинули, ще двоє їхніх побратимів отримали тяжкі поранення.

Востаннє повертався додому захисник 2 серпня – у День вшанування пророка Іллі, у цей же день відбувся його похорон. Кортеж із полеглим воїном керівництво Маневицької селищної ради, поліцейські та військовослужбовці зустріли перед в’їздом у Маневицьку громаду. У кожному селі, яке проїжджав траурний ескорт, – Градді, Довжиці, Великій Яблуньці, Оконську, Троянівці – люди навколішки віддавали шану загиблому, а в Градиську Героя зустріли живим коридором слави обабіч рясно встеленої квітами дороги. Здавалося, що перед загиблим вклоняються навіть поля зі стиглим колоссям, нахиленим додолу…

«Ми просто не можемо повірити, що Петра вже немає… Сімнадцять років він прожив у Градиську, а нікому слова ніколи поганого не сказав. Хороший сім’янин, гарний господар, завжди позитивний, врівноважений, щирий чоловік… На ставах працював, дбайливо хазяйнував, мав трактора – і собі обробляв землю, і людям допомагав…» – зі сльозами на очах кажуть про нього односельці.

Петро Миколайович родом із Турійщини, а зріднився із Градиськом, приїхавши сюди, як працівник лісгоспу, майже два десятиліття тому допомагати усувати наслідки буревію в лісі. Тут вподобав собі дружину і залишився жити.

«Золотий він був чоловік. Завжди допомагав усім, дбав про Лесю і про хлопців, перебудував, відремонтував будинок. Ще б йому жити і жити, наймолодший його син Іванко тільки закінчив сьомий клас», – розповідає подруга сім’ї Людмила.

Останню шану Герою прийшли віддати сотні жителів та уродженців Градиська і всіх сусідніх сіл, військовослужбовці, представники Камінь-Каширської РДА та районної ради, Маневицької громади, колеги дружини загиблого Лесі Кізун, яка працює завідувачкою клубу. У кожного серце розривалося від болю, коли бачили, як оплакують свого рідного старенькі батьки, підкошені горем дружина та троє синів, невістка, родина. Відспівали полеглого воїна у місцевому древньому Михайлівському храмі, який, як розповів його настоятель Михайло Стельмащук, колись був капеланським. За упокій загиблого спільно провели панахиду священники УПЦ та ПЦУ. Траурну процесію супроводжував духовий оркестр із Маневич.

Свою скорботу, вдячність загиблому бійцю та підтримку його родині висловили начальник Першого відділу (смт Маневичі) Камінь-Каширського РТЦК та СП Олександр Плужнік, Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк, староста Новорудського старостинського округу Тетяна Бідун, протоієреї Михайло Стельмащук та Михайло Мельничук.

Поховали Петра Кізуна під залпи пострілів почесної варти на місцевому кладовищі, над яким під час похорону довго кружляв лелека.

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

• Перше бойове завдання стало останнім: історія Героя з Волині
• Командир, який до останнього боровся за Україну: студенту луцького вишу просять присвоїти державну нагороду
• Хотів відплатити ворогу за смерть брата: історія молодого Героя з Волині