Відзначив 28-річчя, а за два дні його не стало: історія молодого Героя з Волині

Спогадами про Героя поділились на сайті Код пам'яті Горохівської міської ради.

Народився Андрій 25 вересня 1995 року в с. Микуличі Володимир-Волинського  району Волинської області. Мама – Пилипчук Олена Володимирівна,  учителька початкових класів.  Батько – Пилипчук Веніамін Григорович, бухгалтер.

Навчався Андрій у загальноосвітній школі І-ІІ ступеня с. Микуличі, яку закінчив у 2011 році. Після здобуття базової середньої освіти, продовжив навчання в Оваднівському професійному ліцеї,  у  якому здобув професію кухаря. Під час проходження виробничої практики,  Андрій отримав запрошення на роботу від деяких закладів громадського харчування, але не скористався жодним із них. Тож свої кулінарні здібності реалізовував вдома. 

 Щоб заробити на автомобіль, про який мріяв, поїхав до Польщі. Там познайомився з майбутньою дружиною Людмилою. Після одруження Андрій із Людмилою жили у Микуличах, згодом вирішили переїхати у Ватин, звідки родом дружина. Один за одним народилися двоє дітей – Назар та Ілля.  І подружжя задумалось над власним житлом. Оскільки в селі таких грошей не було де заробити, Андрію довелося декілька років їздити на заробітки.  Через це не бачив, як зростали діти. Старшого Назара  у його  перший рік бачив, коли народився і коли хрестили. Зрештою, таки вдалося придбати омріяний дім, який поволі почали облаштовувати. Згодом Андрій влаштувався на роботу у ТзОВ «Вілія» і став більше часу приділяти своїм дітям, будуючи разом з дружиною плани на майбутнє. 

 3 липня 2023 року Андрій пішов захищати свою рідну землю. Спокійний, добрий, врівноважений, люблячий тато та надійний колега – Андрій мужньо боронив нашу країну від рашистів. Проходив усі випробування, бо знав, що його чекають вдома. Проте рідним не судилося побачити та обійняти сина,тата   й чоловіка.

Командир відділення командир БМП солдат 60 ОМБр  Андрій Пилипчук із позивним «Вуйко», загинув 27 листопада 2023 року на Лимано-Куп’янському напрямку у селі Терни. 25 листопада 2023 року йому виповнилось 28 років, а за два дні його не стало.

 Зі слів побратимів, із початком артилерійського обстрілу, хлопці один за одним стали ховатися у бліндажі. Андрій пішов останнім, він з честю виконував свій командирський обов’язок. На жаль, його наздогнав ворожий снаряд. Тепер йому навіки 28 років…

У  день пам’яті апостола Андрія Первозванного Герой повернувся додому на вічний спокій. Поховали захисника на місцевому кладовищі у рідному селі Микуличі Володимир-Волинського району.

Читайте також:

• Загинув під час першого бойового доручення «на нулі»: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• На світанку після загибелі дав про себе знати уві сні. Спогади про полеглого захисника з Волині
• Мріяв про спільне життя з коханою та дітей: військового з Волині посмертно нагородили орденом «За мужність»