Пішов у ЗСУ за дев'ять місяців до початку вторгнення: захисника з Волині нагородили «Сталевим хрестом» Залужного

За час служби під час виконання бойових завдань Олександр Андрієвський неодноразово проявляв особисту мужність, стійкість та рішучість, за що був нагороджений нагрудним знаком «Честь і слава», а ще – «Сталевим хрестом» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, розповідають на сайті Рожищенської міської ради. 

Надійний побратим, щирий патріот та мужній воїн - так характеризують Олександра Андрієвського вояки 14-ої окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого, у складі якої воює волинянин.

Олександр Андрієвський став контрактником Збройних сил України за дев'ять місяців до початку російського вторгнення. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення, їх перших, як вояків з досвідом, кинули на передову.

«Наш земляк - артилерист ближнього краю. Разом з побратимами вони працюють на самісінькій лінії зіткнення з ворогом. Виїздять на підготовлені позиції, відпрацьовують цілі і чимдуж покидають місце, звідки вівся обстріл. Швидкість і чіткість, злагодженість дій - це головне у їхній роботі», - розповідають у громаді. 

Минулоріч, відбиваючи ворога на Соледарському напрямку, Олександр Андрієвський та його побратими стали героями сюжету новин телевізійного марафону. Військовий журналіст називає наших захисників хлопцями з залізними нервами, бо небезпека на них чатує під час виїздів на бойові завдання щосекунди. Тож можна лише уявити, що переживають наші захисники і яких зусиль вартує їм стримування ворога та його знищення.

І хоч смерть на війні повсякчас ходить за спинами наших захисників, та звикнути до неї несила. Щоб і тут, на відносно спокійній території, рожищани не забували, що йде війна і якою ціною дається воякам наш захист, Сашко Андрієвський, будучи у відпустці, закріпив два прапори з підписами захисників 14 ОМБ на пам'ятнику Богдану Хмельницькому у центрі Рожища.

У свої двадцять п’ять Олександр Андрієвський має тверді життєві переконання у тому, що українці мають відстояти свою незалежність, свою державу. І хоч шлях цей омитий кров'ю та втратами, та іншого у нас просто немає.

Читайте також: 

• «Різці, що ріжуть душу»: рідні полеглих на війні писали свої історії на полотнах
• Найсумніша шкільна зустріч: на Волині однокласникам-Героям встановили меморіальні дошки
• Побував у багатьох «гарячих точках»: на Волині сестрі Віктора Гурського вручили посмертну нагороду Героя