«Різці, що ріжуть душу»: рідні полеглих на війні писали свої історії на полотнах

Проєкт «Жива. Справжні історії кохання» започаткували майже рік тому, аби допомогти дружинам загиблих на війні військовослужбовців віднайти внутрішній ресурс, жити та рухатися далі. На Волині ж його реалізовує благодійний фонд «Сучасна Україна» у партнерстві з ідейною натхненницею Оленою Сокальською.  

«Минулого місяця картини творили у Нововолинську, але географія проєкту вже охопила майже усі регіони України. Роботи учасниць та їхні історії кохання двічі експонувались у виставкових залах Києва.

Під час арт-терапевтичних класів дружини та рідні загиблих Героїв мають нагоду відновитись, поспілкуватися у колі людей, які переживають таку ж втрату, знайти в собі ресурс рухатись далі та соціалізуватися», -  розповіла представниця БФ «Сучасна Україна» Оксана Прокопчук.

Для участі у майстер-класі 2 та 3 грудня у Луцьку зареєструвалися чотири жінки, з якими працювала художниця, членкиня Національної СпілкиХудожників України Зоряна Рубан-Головчук.

«Знаю з власного досвіду, що мистецтво - то лікування. Хтось одразу хоче «віддати» те, що всередині накипіло, і йому стає легше, хтось же - навпаки до останнього тримає все в собі. Мистецтво - це те, що дозволяє викласти на полотно те, що всередині, що гнітить, мучить.

Одна людина викладає на полотно негатив - і їй стає легше. Передає різкими кольорами свій біль. Є такі, які відображали світлі речі. Тобто кожна людина відчуває, як стане легше саме їй», - зауважила  Зоряна Рубан-Головчук.

Інна Сарновська - Шевчук намалювала птахів у пам'ять про свого чоловіка Віталія Шевчука, який загинув у Маріуполі 7 квітня 2022 року:

«Мій чоловік служив у «Азові» з 2016 року, загинув у Маріуполі, там і залишився. Ми чекаємо, але шансів, що його привезуть, з кожним днем все менше. Хочемо, аби на кладовищі облаштували меморіальну дошку, щоб ми з дітьми могли прийти, бо поки маємо лише фото на Стенді пам'яті.

Ще прижиттєво Віталія нагородили орденом «За мужність» третього ступеня, а посмертно уже орденом другого ступеня. Загинув він героїчно».

Картина ковельчанки Марії Лукашук значно відрізняється від інших. ЇЇ коханий Максим Бурда загинув поблизу Бахмута у січні нинішнього року.

«Я з дитинства люблю малювати, використовувати абстрацію як спосіб вивільнити свої емоції та почуття. Моя робота відрізняється від інших... Я зараз на тому етапі, що не можу малювати янголів.

Картина «Біль втрати» відображає те, що я відчуваю щодня, це те, що відбувається в моїй душі. Можу трактувати зображення як різці, які ріжуть душу, або ж ганчірка, яку хочуть викрутити. Художниця побачила тут мак, а це є символ пам'яті. Я не йшла проти своїх відчуттів, відобразила свої справжні емоції», - розповіла Марія Лукашук.

У цивільному житті Максим Бурда був фотографом. Перебуваючи на фронті у лавах ЗСУ, також фотографував та мріяв організувати фотовиставку своїх робіт. Тож мама та кохана дівчина Героя реалізували цей задум у рідному місті Ковелі, у березні 2023 року.

«Окрім Ковеля виставка вже відбулася у восьми містах, а зараз - у Вінниці. Виставка має три мети: реалізувати мрію Максима, вшанувати військовослужбовців, які боронили та боронять нашу країну, а також - благодійність.

Частину коштів з продажу фото-робіт Максима ми передаємо до благодійного фонду «Янголи Азову», - розповіла Марія Лукашук.

Максим був нагороджений ПЦУ медаллю «За жертовність та любов до України», орденом «За мужність» ІІІ ступеня та званням «Почесний громадянин міста Ковеля» міським головою Ігорем Чайкою.

Людмила Камінська, мама загиблого капітана десантних військ Маріса Камінського, намалювала картину для невістки та внучки:

«Третього лютого буде 7 років, як загинув мій син. Йому було 26 років. Свою картину я назвала «Пробач кохана, моя душа буде завжди з тобою». Хочеться, щоб він бачив свою дружину та доньку з небес та тішився ними».

Світлана Петрова відрізняється від інших учасниць проєкту, адже її чоловік - діючий військовослужбовець, наразі перебуває на бойових позиціях. Свою картину жінка назвала «Життя»: 

«Мій чоловік пішов воювати добровольцем в перші дні війни. Він живий та зараз на бойових позиціях. Важко говорити, адже тут зібралися жінки, які втратили на війні рідних людей».

Організатори заходу зазначають, що проєкт «Жива. Справжні історії кохання» - не про смерть, він про життя. Про силу, що відшукує в собі кожна жінка, яка втратила кохану людину, або сина, аби рухатися далі і втілювати мрії, яких хотіла позбавити війна.

Виставку робіт волинських учасниць планують організувати у середині лютого.

Читайте також:

• Востаннє поговорив із дружиною, а через кілька годин його не стало: Герой з Волині мав би відзначати «мідне» весілля
• «Молилися за нього у церкві, а він у той час був смертельно поранений»: історія Героя з Волині
• Місяць не дожив до дня народження: рідним Героя з Волині вручили його посмертну нагороду