Після поранення зробили близько десятка операцій: історія захисника з Волині

Про це пише Любешівська газета Нове життя

Тож пройшов медичний огляд, відніс документи і чекав дзвінка від військкомату. Коли ж подзвонили – поїхав до Луцька, де формували 50 бригаду. Служив у Сокиричах, у Житомирській, Черкаській областях. І вже звідти потрапив на Запоріжжя, де у серпні того року отримав поранення.

Про свій настрій Юрій каже, що він змінюється, як погода. Втім бадьорості чоловік не втрачає. Після повернення із фронту,  британські лікарі у Львові прооперували йому праву руку. До того в Івано-Франківську зробили оперіцію на ногу.

Загалом із серпня по листопад 2023 року наш земляк переніс сім операцій на обидві пошкоджені кінцівки. Але сподівається, що вони допоможуть швидше відновитися його здоров’ю.

«Якби ще рука працювала, то, мабуть, повернувся б назад на поле бою, а так…» – зітхає Юрій Мартинік і додає, що з побратимами спілкується щодня.

«Кожен день дзвонять з усіх областей України, з усіма розмовляю, бо я вже без них не можу», – каже чоловік.  Хтось досі залишається на фронті, хтось, як і Юрій, – у госпіталі, а хтось загинув. Така вона, жорстока війна.

Утім побратими підтримують чоловіка. Та й сам він каже, що вже надто звик до них і не зміг би просто сидіти й чекати. Тим паче, що ще з часів АТО знає, що таке війна, і свою службу сприймає як обов’язок. Але все ж удома, коли нічого не болить і відносно тихо, бути для Юрія краще.

Бо ж там у чоловіка є маленька донечка, за якою, зізнається, він дуже скучив. Адже давно її не бачив, але з батьківською ніжністю розповідає, що  їй вже виповнилося три рочки, і він сподівається, що скоро вони побачаться. Лише б загоїлися рани, і він, як колись, зміг самостійно стати на ноги.

Попереду на Юрія чекає ще довгий процес реабілітації. Чоловік знає, що від лікарів залежить лише частка результату, а все інше – від його бажання та старань. Але в нього є заради чого і кого ці старання прикладати та витримувати весь біль, який переживає захисник.

Соломія МУСІРІВСЬКА.

Читайте також: 

• «Хлопець прокричав: «Слава Україні!». Його застрелили», – захисник Маріуполя з Волині про бої, катування у полоні й сили продовжувати боротьбу
• Наснився мамі і сказав «Мені не було боляче. Я нічого не відчув»: історія молодого Героя з Луцька
• «Найтяжча дорога - на цвинтар до рідної дитини»: батьки полеглого Героя з Волині поділилися спогадами про нього
• Не довелось спізнати сімейного щастя: історія полеглого Героя, якого поховали на Волині