Востаннє додому повернувся 39-річний Герой з Волині Олександр Оксентюк, який поліг в бою поблизу Суджі

Дорога, встелена гіллям хвої, люди, схилені на коліна в пошані, синьо-жовті та червоно-чорні прапори, що розвіваються на вітрі. Так Любомльщина зустріла свого Героя – Олександра Оксентюка, жителя села Згорани Головненської громади. 39-річний воїн загинув 10 березня, відбиваючи атаки ворога біля села Мала Локня Суджанського району Курської області, та повернувся додому «на щиті».

У п’яницю, 14 березня, траурний кортеж із тілом Героя зустріли місцеві волонтери та мешканці громади. Повернення воїна додому було сповнене болю, суму, але й неймовірної шани.

Поліг в бою поблизу Суджі: востаннє додому повернувся 39-річний Герой з Волині Олександр Оксентюк

Автівки із синьо-жовтими і червоно-чорними прапорами розтягнулися на міжнародній трасі «Київ – Варшава», супроводжуючи Героя.

В Любомлі та Куснищах люди виходили зі своїх домівок, схиляли голови та ставали на коліна, зі сльозами в очах та мовчазною вдячністю віддавали останню шану тому, хто пожертвував собою заради інших.

Останній шлях додому…В рідному селі Згорани чи не кожен житель вийшов зустріти Олександра, створивши живий коридор пам’яті. Тут не було пафосу, лише щире мовчання, у якому – біль, гордість, сльози, вдячність. Його чекали тут батьки, брати, сестри, друзі, знайомі. Ті, хто з дитинства знав його усміхненим, добрим, готовим підтримати й допомогти. Олександр у телефонних розмовах з рідними не раз зізнавався, як сильно хоче повернутися додому. Він повернувся. Але не так, як усі сподівалися.

«Для матері немає нічого страшнішого, ніж хоронити сина. Це наче вирвати серце з грудей, розбити його на дрібні шматочки і помістити назад. Молодий, красивий, щирий… усе життя попереду… Але війна перекреслила всі плани, всі мрії. Тепер лише пам’ять, сльози, біль і вдячність. Вдячність за боротьбу, за захист. Олександру честь, шана, світла пам’ять», – висловила співчуття волонтерка з Любомля Катерина Мокренко.

У суботу, 15 березня, о 14.00 в Свято-Дмитрівському храмі відбудеться заупокійна служба. Поховають Героя на кладовищі рідного села, там, де його земля, де його коріння, де люди, які його любили.

Олександр так і не встиг одружитися, стати батьком, створити власну родину. Його життєвий шлях обірвала війна, але пам’ять про нього житиме у серцях рідних, друзів, земляків.