Найстарший з-поміж чотирьох дітей: спогади про полеглого на фронті поліцейського з Волині
Герой з Волині Сергій Цьопич загинув 2 листопада у Бахмутському районі Донецької області внаслідок вогневих осколкових поранень через ворожий обстріл «градами». Чоловік усе життя пропрацював у правоохоронних органах.
Що таке бойові дії, боротьба із окупантами та бойовиками маріонеткових республік на Сході України йому було відомо вже давно – працюючи в поліції, двічі брав участь в Антитерористичній операції ще на початку російсько-української війни.
Спогадами про Героя поділилося видання Нова доба
– Робота в правоохоронних органах – Сергієва мрія ще з дитинства. Відразу після школи пішов навчатися в Сокиричі у Волинське училище підготовки працівників міліції й так і залишився працювати в цій сфері. Він завжди був справедливим, мав хорошу фізичну підготовку, грав у футбол і за команду Нових Червищ, і в Луцьку продовжував займатися цим видом спорту, – розказує його молодший брат Олег.
Сергій Цьопич був найстаршим з-поміж чотирьох дітей у своїх батьків. Валерій та Олег мешкають із сім’ями в Нових Червищах, де і мама Надія Олександрівна, котра вже більш як десять років тому залишилася вдовою. Сергій тривалий час жив і працював правоохоронцем на різних посадах у Луцьку, довго був і в підрозділі судової міліції МВС України «Грифон». Із сімейним життям у нього не склалося – розлучився, не маючи діток.
Його сестра Віта зараз мешкає в обласному центрі, чекає повернення з полону свого чоловіка, який захищав «Азовсталь». Цим болем їхня родина живе вже два з половиною роки, відколи після героїчної оборони Маріуполя він став військовополоненим.
– Сергій завжди мав багато друзів. Був дуже компанійським і з колегами, які нерідко з Луцька приїздили погостювати в Нові Червища. Порибалити любив із ними на Стоході. Дуже близьким він був і зі своїми побратимами, адже умів по-справжньому товаришувати, – каже його брат Олег, додаючи, що Сергій із тих людей, яких мало, і найтрагічніше, що саме таких – патріотичних, виважених, відданих своїй справі, – й забирає ця проклята війна…
Сергій Васильович під час широкомасштабної війни спочатку боровся із рашистами у складі об’єднаної штурмової бригади «Лють» Національної поліції України. Потім перейшов на службу в нашу волинську «Сотку». Став там «дронщиком» – оператором безпілотних літальних апаратів.
– Він був скритним щодо того, де він і як, – говорять рідні Героя. – Знали, що воював на Лиманському, Краматорському, Торецькому напрямках, а що відбувалося з ним – оминав у розмовах. Він й узагалі не любив розповідати про якісь свої проблеми. Казав лише, що все добре… Коли приїжджав у відпустку, ми всі збиралися до мами родиною. Востаннє він був удома влітку.
Загинув Сергій Цьопич 2 листопада у Бахмутському районі Донецької області внаслідок вогневих осколкових поранень через ворожий обстріл «градами».
Вмиті сльозами Нові Червища зустріли свого Героя «на щиті» 4 листопада. Лиш трішки більше тижня перед тим у цьому селі попрощалися із загиблим на Донеччині Миколою Давидюком, й знову – біль і смуток важкої втрати. Отчий двір, у який ступав Сергій лише з усмішкою, огорнувся чорною пеленою невимовної скорботи. А його численні рідні, односельці, друзі, колеги прийшли віддати данину подвигу Героя, з яким мали честь бути поряд і працювати.
Нехай вічно житиме пам’ять про правоохоронця та військовослужбовця Сергія Цьопича! Слава Героям нашої нескореної України!
Юлія МУЗИКА
Читайте також:
- Ризикував своїм життям заради пораненого побратима і загинув: спогади про Героя з Волині Олександра Павловича
- «Олександр був найкращим чоловіком і батьком для наших дітей»: спогади про Героя з Луцька
- Навіки 26: молодий Герой з Волині влучив у ворожий винищувач «Град», а у відповідь ворог забрав його життя
Будь в курсі усіх новин
