Дмитрівська поминальна субота: священник з Волині пояснив, як вшанувати померлих

Які традиції цього дня мають християнське підґрунтя, а які є пережитками язичницьких звичаїв, журналістам ВСН  розповів протоієрей Віктор Михалевич, настоятель парафії Введення у храм Пресвятої Богородиці в Луцьку.

У православній традиції субота — день особливого поминання померлих. Протягом року є кілька поминальних субот, зокрема Дмитрівська, Троїцька та м’ясопусна. У 2026 році Дмитрівська поминальна субота припадає на 24 жовтня — напередодні дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського.

За словами отця Віктора, головне значення цього дня — молитва за спочилих і збереження духовного зв’язку з ними через молитву та справи милосердя.

«Поминальна субота — це загалом особливий вияв любові християнина до своїх рідних. Душа потребує любові завжди, навіть тоді, коли людина залишає тіло».

Осіннє поминання померлих в Україні загалом і на Волині зокрема має давнє коріння. Ще до поширення християнства тут існували різні звичаї. Згодом частина народних традицій увійшла в церковне життя.

Водночас цей день не є єдиним часом для молитви за спочилих. За словами священника, померлих згадують протягом усього року під час богослужінь, а субота традиційно має особливе значення для їхнього поминання. 

Основний спосіб поминання в православній традиції — молитва. У Дмитрівську суботу вірянам радять відвідати  богослужіння та подати записки з іменами померлих. У храмах Волині цього дня звершують панахиди, під час яких згадують рідних, близьких і полеглих українських захисників та захисниць, які віддали життя за Україну.

За словами священника, молитва за померлих не повинна обмежуватися спеціальними датами. Згадувати спочилих можна щодня під час ранкової та вечірньої молитв. Якщо немає можливості відвідати храм у поминальну суботу, помолитися за рідних можна вдома. Для цього православні християни користуються Псалтирем (читають 17-ту кафізму), акафістом за спочилих чи відповідними молитвами з молитовника.

Вважливо не просто механічно прочитати текст, а молитися щиро, згадуючи померлу людину з любов’ю. Водночас домашня молитва не замінює участі в церковному житті.

«Помолившись удома, ми йдемо до храму, де беремо участь у богослужінні, служимо панахиду за спочилих і, наповнені та зігріті спільною молитвою, повертаємося додому, продовжуючи молитися ввечері й уранці».

Домашня молитва, звісно, не замінить храмову.

Відвідувати кладовище саме в Дмитрівську поминальну суботу не обов’язково. За словами священника, кладовище це місце молитви, місце пам'яті рідних. Відвідуючи його, люди можуть упорядкувати могилу, перевірити стан хреста й пам’ятника, прибрати опале листя та бур’яни, подбати про чистоту місця спочинку.

«Коли там є лампадка — це наша тепла молитва, коли там є жива квітка — це наша жива любов. Але не варто перетворювати місце спочинку на їдальню».

За християнською традицією, продукти варто приносити до храму, де їх передають нужденним. Так віряни роблять добру справу в пам’ять про померлих. Натомість традиція залишати їжу на могилах має язичницьке коріння.

Церква також не підтримує поминальних застіль із надмірним вживанням алкоголю, однак спільний обід на згадку про померлого сам собою не є неправильним. Найважливішими залишаються молитва, пам’ять і милосердя.

У поминальному обіді може бути й благодійний складник: родина, наприклад, може запросити до столу людей, які потребують їжі та підтримки. Важливо, щоб зустріч не втрачала свого призначення — вшанувати пам’ять померлої людини.

«Коли замість того, щоб пам’ятати спочилого, люди починають пиячити й забувають, для чого зібралися, — це суперечить християнським цінностям».

Протоієрей Віктор Михалевич наголошує: у поминальні дні важливо не дотримуватися забобонів, а зберігати щиру пам’ять про померлих і виявляти милосердя до живих.

Читайте також:

• Батьківські суботи під час війни: як молитися за безвісти зниклих та чому церква проти обідів на цвинтарі
• Чарка на могилі та поминальний обід: священник з Луцька пояснив, де традиція, а де забобон
• Не речі, а молитва: як вшанувати пам'ять померлих без забобонів