Правило «двох стін» та «Червона калина»: як працюють приватні садочки Луцька в умовах війни

Із 1 червня у Луцьку запрацювало шість державних садочків. Відчинити свої двері змогли лише ті садочки, де є підвали, обладнані як укриття: з туалетами, електроенергією та водопостачанням. Кажуть, таких у Луцьку небагато. 

Міська влада вирішила, що дошкільні заклади прийматимуть лише тих дітей, чиї батьки офіційно працюють, тож потрапити до закладів, вочевидь, зможуть не всі охочі. 

Водночас у місті є чимало приватних садків, які відновили свою роботу раніше. ВСН поспілкувалися із керівництвом таких дошкільних установ, і запитали, як вони організовували роботу у воєнних умовах.

Сімейна академія «Плай»

Співвласниця закладу Тетяна Валієва каже, що в перші дні війни насамперед думали про безпеку працівників і малюків. Обдзвонювали і питали, як вони. Потім проводили Zoom-зустрічі для батьків, щоб морально підтримати, у тім числі – давали рекомендації, як заспокоїти дітей.

Коли минули перші шокові тижні після початку повномасштабного вторгнення, приблизно із середини березня запровадили онлайн-заняття для малюків. Ще трохи згодом спробували навчання в маленьких групах, по пів дня, і 30 травня відновили відвідування академії у більш-менш звичному режимі, із перебуванням діток на повний день. 

– Ми довго думали, як забезпечити безпеку наших діток і персоналу. Рятувальники оглянули заклад і порекомендували в разі повітряної тривоги виводити діток у коридор, між опорні конструкції, тобто діє правило «двох стін». А тоді заключали індивідуальні договори з батьками. Розповідали, як будемо забезпечувати роботу і безпеку наших діток. Звісно ж, кожен вирішував сам – відпускати малечу в заклад чи ні. У нас невеликі групи, тому якщо тривога, то ми встигаємо вивести дітей у безпечне місце. І під час тривоги вихователі читають казки, бавлять, щоб їм було комфортно. 

Вихователі «Плаю» проходили навчання, як правильно організувати роботу з дошкільнятами онлайн, як працювати в нових, стресових умовах. 

Тетяна Валієва повідомила, що в їхньому закладі нині діток стало більше, але не набагато, бо групи невеликі. Частина батьків переводить малюків на п’ятиденний режим відвідування. 

«Коли діти прийшли після перерви в садок, то були настільки раді побачитися, зустрітися з вихователями та друзями! Для них дуже важлива звична атмосфера, розпорядок дня. Навіть та малеча, яка раніше часом важко з мамою розлучалася після вихідних, тепер біжать і обіймаються, раді товариству. Наприклад, хтось із дітей повертається після відсутності, і вихователь каже: «Завтра прийде наша Марточка», то на наступний день вони так радо її зустрічають. Бо ж скучили! Так само і вихователі: коли відновилися заняття – вони розцвіли. Думаю, що коли й державні садочки відкриються, то вихователям буде щастя, бо це повернення до звичного життя», – каже вона.

Happy kids club

Засновниця закладу Валентина Галущак розповіла, що від початку війни до середина квітня у них була перерва в роботі.

– Багато наших діток були за межами міста або за кордоном. Тож запрацювали, коли з’явився запит від батьків, і також зверталися родичі діток-внутрішніх переселенців. Діти старшого дошкільного віку, які у вересні планують іти в школу, постійно були на онлайн-зв'язку, ми дуже швидко відновили для них підготовчі заняття. 

У приміщенні садочка є підвал, однак коли керівництво робило опитування щодо того, як батьки бачать організацію безпеки під час повітряних тривог, то всі висловилися за те, що треба керуватися правилом «двох стін», тобто діти перебувають у коридорі між опорними конструкціями. 

Щодо кількості педагогів, то кажуть: їх завжди було багато в групі відносно кількості дітей, тому це не проблема – зібрати малюків і організовано діяти в разі потреби.

Як помітили вихователі Happy kids club, після початку вторгнення діти враз наче стали доросліші. Та однак тривожність батьків у рази вища. 

«Важко оцінити, чи збільшилася кількість охочих відвідувати заклад, бо цей період завжди був насичений. Однак частина наших клієнтів виїхала за кордон і ще не повернулася. Тому новенькі у нас є, але не так багато, групи сформовані», – розповіла пані Валентина. 

Діткам важливе спілкування з однолітками, перебування в колективах, до яких вони звикли в мирний час, наголошує Валентина Галущак.  Звичайно, вирішувати, чи віддавати дитину будь-куди, мають батьки: «Усі ми зараз тільки в умовній безпеці. Треба прийняти рішення, чи ми вчимося жити в цій ситуації, ідемо на ризик, який є навіть удома, чи чекаємо, поки все закінчиться. Кожному з батьків треба вирішувати, чи готові ви віддати дитину кудись від себе».

Клуб раннього розвитку «Бджілка Майя»

Виконавча директорка Олена Маціборко розповіла, що заклад почав відновлювати роботу в квітні. Зважали на ситуацію в регіоні, дивилися, чи є запити від батьків. Насамперед переймалися, чи можуть забезпечити укриття для дітей.

«Наш клуб у окремій будівлі, є підвальне приміщення – з монолітним перекриттям, воно досить безпечне, тож ми орендували там кімнату із двома входами, окремий санвузол, зробили запас продуктів, медикаментів, води, вогнегасників, вмеблювали», – розповіла виконавча директорка. 

Спочатку садочок працював у режимі неповного дня і невеличкими групками, щоб діти мали м’яку адаптацію. Адже до «Бджілки Майї» також прийшли малюки з районів, де велися активні бойові дії, тож вони дуже хвилювалися, коли спускалися в укриття. Коли ж малеча звикла до розкладу, в заклад почали набирати більше малюків.

Також у клубі збільшили кількість персоналу, бо ж є потреба в разі повітряної тривоги все робити оперативно.

– У нас побільшало запитів щодо прийому у садочок, коли державні заклади не працювали. Якби дозволяло приміщення і укриття, то дітей у нас було б значно більше. Але оскільки приміщення розраховане на певну кількість людей, то ми змушені відмовляти багатьом охочим, – каже Олена Маціборко. 

Ще напередодні війни у цьому дошкільному закладі відреагували на попередження щодо того, що ситуація може змінитися.

«Ми готували персонал і дітей: була казкотерапія, з дітками вели бесіди як діяти, якщо будемо чути якісь незрозумілі звуки чи сирени, розповідали, що треба тоді йти в безпечне місце, тобто педагоги підготовчу роботу вели ще до війни. Тож дітки, які ходили в наш садок, були поінформовані. Найбільший стрес був у тих малюків, які приїхали зі східних та південних регіонів. Для них найважливішою була підтримка педагога: ці діти розуміли, що коли сирени – то можу початися бомбардування. Тож таких малюків треба було заспокоїти, обійняти, діти відчути себе в безпеці, відволікти в укритті», – кажуть педагоги.

Зараз під час повітряної тривоги діти адаптовані і спокійні. За словами пані Олени, помітили, що малюки дуже патріотично налаштовані: з двох років вони співають «Червону калину» і гімн, кладуть руку на серце. 

Фінський садок ТікТак

Очільниця закладу Лілія Данилюк розповіла: до роботи почали повертатися у квітні.

– У нас зовсім поряд бомбосховище, це на території житлового комплексу «Яровиця». У разі повітряної тривоги персонал і діти йдуть туди. Вихователі з дітьми бавляться, відволікають, тож малюки сприймають це як веселу пригоду. Звісно, діти теж знають про небезпеку, але ми маємо подбати про їхній психологічний стан, щоб не травмувати.

У цьому закладі стало більше відвідувачів, коли закрили державні садочки. Кажуть: є можливість приймати більшу кількість дітей, адже примушення має три поверхи, окремі спальні кімнати, спортивна зала, їдальня, ігрові та додаткові кабінети, частину яких переобладнали під додаткові групи. Територія закрита, свій ігровий майданчик, із відеоспостереженням зовні всередині приміщень. Максимально комфортні та безпечні умови,  переконують педагоги.

Також у ТікТак збільшили кількість вихователів і відповідно збільшилася кількість робочих місць.

Пані Лілія каже: «Вважаю, що потрібно відкривати державні садочки, але зробити групи менш наповненими. Збільшити кількість працівників, дообладнати приміщення, подбати про безпеку. У нас чимало внутрішніх переселенців, їх можна було б залучити до роботи. Це і робота людям, які її потребують, і дітям можливість спілкуватися з однолітками. І ще це обмін досвідом. Ми теж керуємося цим правилом: у нашому садочку є три нових працівники: двоє з Києва та з Харкова». 

Усі діти, незалежно від того, працюють батьки ні, мають мати змогу відвідувати дошкільний заклад. 

– Ситуація, коли дитину не приймають в садок, бо батьки втратили роботу (тобто не мають довідки з місця роботи – ред.) – жахлива. Як тоді працевлаштовуватися тим людям, які не мають коштів віддати дитину в приватний заклад?

Насправді, це питання цікавить нині багатьох лучан та гостей міста…

Щодо того, чи потрібно відновлювати роботу дошкільних закладів, усі опитані нами одностайні: навіть у тих регіонах, де є обстріли, садочки відкриваються, бо це дуже важливо і для малюків, і для батьків. Так, вони подекуди працюють неповний день, там теж спускаються в укриття, та діти дуже адаптивні, вони легше реагують на зміни ситуації. І дуже потребують спілкування в колі однолітків.

Безпека, очевидно, нині на першому місці. Однак досвід приватних закладів свідчить, що вихід із ситуації знайти можна. 

І на думку педагогів приватних садочків, відновлення  роботи державних закладів та повернення до звичних умов буде насамперед на користь дітям.