Два дні копав руками і кликав «Сало! Цибуля!»: історія прикордонника з Волині, який вижив під завалом

Історію волинянина розповіли у 6 прикордонному Волинському загоні. 

Руслан Варчук з села Житнівка Камінь-Каширського району боронить Україну з 2022 року. За цей час він пройшов найгарячіші точки фронту, зазнав кількох поранень, але щоразу повертався до строю.

Його бойовий шлях пролягав через Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівку та Краматорськ.

«Бувало, що й жити не хотілося. Але згадаєш про сім’ю і дух підіймається. Сам тримаєшся й побратимів підтримуєш, а вони – тебе», – ділиться спогадами Руслан.

Під час одного з боїв військовий отримав поранення від FPV-дрона, а згодом його позицію накрило землею внаслідок обстрілу. Руслан опинився під завалом.

«Два дні я копав руками. Якось вибрався. Ніч надворі. Почув, що неподалік працює генератор, і почав гукати: “Сало!”, “Цибуля!” – аби наші зрозуміли, що свій, адже окупанти цих слів вимовити не можуть. Мене підібрали бійці 5-ї окремої штурмової бригади: напоїли чаєм, нагодували та евакуювали до найближчої лікарні», – пригадує захисник.

Після відновлення прикордонник знову повернувся на Донеччину.

«Там війна вже покруче була. Та коли противник зовсім поруч, у сусідньому окопі, емоції переповнюють, і про смерть вже не думаєш – стає навіть весело», – згадує боєць.

Нині Руслан служить на півдні, в Ізмаїльському прикордонному загоні. Він непохитно вірить у Перемогу України, її відбудову та розквіт, а після війни мріє про найпростіше – спокійно жити на рідній землі поруч із близькими.

Читайте також: 

• Чоловіки й сини — на фронті, вони тримають стрій у документах: історія захисниць волинської бригади
• Розбирав завали після ударів РФ та гасив пожежі майже три доби: що розповідає 24-річний рятувальник з Волині
• Майстер-шеф на передовій: як волинські прикордонники готують у польових умовах