«Привид Києва», паляниця, «Азовсталь»: символи незламності України у війні з рф

Від часу повномасштабного вторгнення росії Україна не раз показала всьому світові, на що здатна, а українці стали символом вільного духу та показали себе як борці за свободу. Про Україну чутно фактично на кожному континенті, українські символіка розлітається із торгових лавок, ав образах у кольорах українського прапора дефілюють світові зірки. 

Весь світ підспівував «Червону калину» та співчував бійцям, оточеним на «Азовсталі». Чимало місць, подій чи навіть речей стали символами української незламності. Символічну хроніку війни опублікувала Діана Кречетова в Українській правді. Життя.

«Русский военный корабль, иди нах#й!»

Українські захисники вказали правильний курс росіянам уже на другий день війни. Зокрема, тим, що були на борту ракетного крейсера «Москва», який підійшов до острова Зміїний 25 лютого. Окупанти із погрозами вимагали від військовослужбовців Ізмаїльського прикордонного загону здатися.

Дослівно: «Я русский военный корабль. Предлагаю сложить оружие и сдаться во избежание кровопролития и неоправданных жертв. В противном случае по вам будет нанесен бомбово-штурмовой удар. Как поняли меня? Прием».

На це один із захисників острова Зміїний відповів: «Русский военный корабль, иди нах#уй!»  

Фраза захисника Зміїного набула великого резонансу. «Укрпошта» навіть випустила в тираж однойменну марку. Ініціатива створила настільки великий ажіотаж, що українці по 8 годин стояли у живій черзі за маркою з «російським кораблем». Один з примірників навіть продали на аукціоні за 5 мільйонів гривень. Кошти пішли на допомогу Збройним силам України.

 

Вже 13 квітня цей самий російський ракетний крейсер «Москва» зазнав краху. Корабель ішов захоплювати Одесу, однак його потопили у Чорному морі українськими ракетами «Нептун». Російське судно не просто пішло за курсом, який вказали захисники Зміїного, а ще й стало надбанням підводної культурної спадщини України.

Після цього «Укрпошта» вирішила випустити в тираж 5 мільйонів марок під назвою «Русский военный корабль - ВСЕ!».

«Азовсталь»

Металургійний комбінат «Азовсталь» став справжньою цитаделлю опору російським окупантам під час блокади Маріуполя. А кожен, кого він прихистив – символом надлюдської стійкості та мужності.

Місто опинилося у блокаді з перших днів повномасштабного вторгнення РФ. Тоді у підземеллі промислового гіганта опинилися тисячі людей, серед яких були цивільні, медики та майже 3 тисячі українських бійців з різних підрозділів, зокрема нацгвардійці, прикордонники, десантники, працівники СБУ та «азовці».

Поки окупанти намагалися стерти з лиця землі інфраструктуру міста, вбиваючи десятки тисяч людей, «Азовсталь» залишалася останнім бастіоном Маріуполя. Росіяни вдень і вночі атакували комбінат з неба, моря і землі; обстрілювали та скидали чи то запалювальні снаряди, чи то фосфорні бомби, намагаючись послабити оборону.

Станом на 11 травня цивільних на «Азовсталі» не лишилося - їх вдалося евакуювати. Проте там все ще перебували тисячі військових, зокрема й тяжкопоранених, дехто втратив кінцівки. Про це свідчать світлини фотографа та «азовця» Дмитра Козацького («Орест»), який за 10 днів до полону опублікував свій «найболючіший фоторепортаж».

Усі вони трималися до останнього. І лише 20 травня, виконуючи наказ вищого військового командування, припинили оборону, щоб вижити. 

«Привид Києва»

«Привид Києва» - символ українського пілота, захисника, який з'являється там, де на нього не чекають, і знищує ворога у небі над Україною. Його феномен, зокрема, полягає у швидкості та кількості ліквідованих російських літаків.  

Легенда про льотчика-аса народилася у перші 30 годин війни, коли стало відомо про збиття одразу шести повітряних суден у небі над столицею. За три дні «Привиду» приписували ліквідацію вже 10 літаків. 

До сьогодні як для журналістів, так і для громадськості залишається загадкою, чи існував взагалі «Привид Києва». За однією із версій, спочатку ім'я пілота-винищувача ворожої авіації не розкривали з міркувань безпеки.

Згодом з'явилася інформація про те, що льотчиком-асом був нібито Степан Тарабалко, який 13 березня загинув у бою з переважаючими силами противника. Однак ці дані спростувало Командування Повітряних Сил ЗСУ, закликавши українців на наповнювати інфопростір фейками.

»У перші дні війни спостерігалася велика інтенсивність збиття ворожих літаків. Ми не стали спростовувати чи підтверджувати історію про героя-льотчика - «Привида Києва», якого придумали люди в соцмережах. Навіть трішки підіграли, мовляв: «Подивіться, що витворяє цей хлопець».

Чати гриміли від повідомлень. Він уже став легендою, українським суперменом, месником, котрий нищить русню. Для нас кожен пілот - Герой», - наголосили в ЗСУ.

За офіційними даними,«Привид Києва» - збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних Сил, які захищають українське небо. 

 

Попри заяви ЗСУ, міська легенда про «Привида Києва» продовжує жити завдяки творчості українців. Наприклад, Нацбанк збирається випустити пам'ятні монети із зображенням «Привида Києва». Майстриня модульного орігамі з Тернопільщини створила неймовірну модель літака з присвятою герою. 

Образ «Привида Києва» втілюють у картинах українські художники, як-от Роман Барабаха, який продає свої творіння, щоб віддати кошти на благодійність. А художниця з Дніпра Анна Тітова вже зібрала 2000 доларів для ЗСУ, малюючи українців в образі котів, серед яких і «Привид Києва». Люди навіть набивають татуювання із зображенням героя та створюють інсталяції на його честь. Одна із таких квіткових інсталяцій потрапила до книги рекордів України.

 

Ким би не був насправді «Привид Києва», для українців він - символ мужності, хоробрості та героїзму.

Паляниця

Слово «паляниця» стало своєрідним «паролем», за допомогою якого українці, зокрема військові, відрізняють своїх від чужих. До війни його лише зрідка можна було почути від пересічного громадянина, а зараз деякі використовують це кодове слово цілком серйозно. 

Українці обрали слово «паляниця» кодовим не дарма, адже «сусіди» мало того, що плутають поняття, так ще й не можуть його правильно вимовити. 

В українській мові слова «паляниця» і «полуниця» - співзвучні, а тому росіяни часто плутають їхні значення, вважаючи, що паляниця - це їхня «клубніка».

 

 

Після того, як низка росіян вимовила замість «паляниця» слово «поляніца», це стало мемом у соцмережах. Такої ж помилки припустилася і російська пропагандистка ольга скабєєва в ефірі каналу «россия 1»: вона заявила, що українці називають так полуницю. 

При цьому суть навіть не у плутанні понять. Іноземцям, зокрема росіянам, важко вимовити слово «паляниця» через фонетичні властивості української мови, адже у кодовому слові важливо вимовляти звук [ц] м'яко, що рідко вдається з першого разу: у кращому випадку виходить щось на кшталт «поляніца».

Шафка з півником у Бородянці

Кухонна шафка з керамічним півником васильківської майоліки, що вціліла на стіні одного із зруйнованих будинків Бородянки після авіаудару, стала справжнім символом витримки українців перед масовими злочинами російських окупантів.

Тоді фото елементу кухонного інтер’єру облетіло весь світ і стало легендарним завдяки роботі київської фотокореспондентки «Суспільного» Єлизавети Серватинської.  

 

Зображення керамічного півника із шафкою одразу знайшло втілення у творчості, зокрема народній, ставши своєрідною «перекличкою» серед українців: «Ти як? - Тримаюсь…».

Невдовзі «незламну шафку» з усім її начинням та керамічним півником дбайливо демонтували та передали до Національного музею Революції Гідності. 

Наслідки війни, яку розпалила Росія, спонукають українців ще більше цінувати свою ідентичність. Зокрема, трагедія у Бородянці стала поштовхом до відродження майолікового виробництва у Василькові, звідки родом незламний керамічний півник. 

Шафа-Глорія з Бородянки

«Обличчя народу» - так українці назвали незламну кішку Глорію, яка близько двох місяців просиділа на 8 поверсі розбомбленої росіянами багатоповерхівки у Бородянці. Голодна, самотня, але найголовніше - жива. Руду кішку персидської породи врятували волонтери та співробітники ДСНС на початку травня.

Історія її порятунку - це також історія про те, якими чуйними є українці. Задля того, щоб витягнути тварину з розбомбленого будинку, рятувальники пригнали спеціальну техніку.

Не знаючи ім'я тварини, волонтери назвали її Шафою - на честь вцілілої на стіні розбомбленого будинку у Бородянці шафки із керамічним півником. Кішку відвезли до ветеринарної клініки, вилікували та відгодували волонтери зоозахисної організації «ЗооПатруль».

Пізніше з'ясувалося, що Шафа - це Глорія, у якої є господарі. Згодом тварина повернулася до люблячої родини.

 

Перелік «незламних» тварин не обмежується Шафою-Глорією - їх у тисячі разів більше. Деякі з них навіть допомагають українським військовим боротися з окупантами: пес-піротехнік Патрон, пухнаста розвідниця Вєста, чотирилапі поліціянти Воїн і Торін та багато-багато інших. 

Пісні, що стали символами під час війни

«Доброго вечора, ми з України» - PROBASS, HARDI

І хоча усім відома пісня «Доброго вечора, ми з України» з'явилася ще у 2021 році, народної популярності вона набула саме під час війни. Музична композиція стала не просто хітом, але й справжнім мемом. Деякі представники влади активно використовують її, звертаючись до громадян. А Укрпошта навіть назвала одну із марок «Доброго вечора, ми з України».

«Ой, у лузі червона калина»

«Ой, у лузі червона калина» - українська народна пісня, що колись стала справжнім гімном Українських Січових Стрільців. Після того, як у перші дні війни її заспівав на Софійській площі лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк, пісня набула шаленої популярності. Після того українські виконавці влаштували флешмоб. 

«Народний спів» українців підхопили й іноземні виконавці, як-от кенійський гурт That's What She Said. Ба більше, легендарний гурт Pink Floyd вперше за 28 років випустив нову пісню за мотивами «Ой, у лузі червона калина» з вокалом Хливнюка.

Пісня «Ой, у лузі червона калина» зараз - одна із візитівок України на культурному фронті.

«Stefania» - гурт Kalush Orchestra

«Stefania» - пісня, з якою гурт Kalush Orchestra здобув для України перемогу у цьогорічному Євробаченні.

Композиція вийшла напередодні повномасштабної війни - 7 лютого 2022 року. І хоча пісня одразу припала до душі багатьом українцям, шаленої популярності композиція набула після перемоги України у пісенному конкурсі. Тоді лідер гурту закликав світ врятувати захисників Маріуполя, які боронили «Азовсталь».

«Колись я присвятив цю пісню своїй мамі, а коли почалася війна, вона набула нового значення. Хоча в пісні немає жодного слова про війну, у багатьох вона стала асоціюватися з ненькою Україною. Більше того, суспільство стало називати її гімном нашої війни! Але якщо «Stefania» зараз є гімном нашої війни, то я б хотів, щоб вона стала гімном нашої перемоги», - заявив соліст гурту Олег Псюк.

 

 

«Буде весна» - Макс Барських

Пісня «Буде весна» народилася уже після повномасштабного вторгнення РФ, 9 березня, і присвячена вона боротьбі українців проти російської навали. У перші місяці війни українці активно використовували пісню, висвітлюючи у соцмережах наслідки «русского мира»,

«Сьогодні кожен з нас робить все можливе, щоб урятувати свою країну - те місце, де ми народжені, де ростуть наші діти та поховані наші предки. Де кожне місто рідне і кожна посмішка гріє по-особливому. Я пишаюся нашою силою та волею, я нескінченно гордий бути українцем. Сьогодні ми всі - Україна», - заявив співак Макс Барських.

«Вова, їб*ш їх бл*ть»

На початку війни YouTube-канал «Мюслі UA» випустив трек «Вова, їб*ш їх бл*ть», в основі якого – звернення підприємця та президента ФК «Інгулець» Олександра Поворознюка до Володимира Зеленського.

Трек одразу набув резонансу та очолив українські чарти Spotify та Apple Music, а вислови Поворознюка, використані у пісні, стали мемом у соцмережах.

«Цей трек - це крик душі не лише одіозного президента Футбольного Клубу «Інгулець» Олександра Поворознюка, а й мільйонів українців», - заявили автори треку.