Батько чотирьох дітей, прикордонник і кінолог: як волинянин пройшов війну та повернувся на кордон

Свій шлях у Державній прикордонній службі України Віктор розпочав у 2003 році. Майже десять років охороняв кордон з білоруссю. Увесь цей час його незмінною напарницею була німецька вівчарка Фаллі. Історію захисника розповідає 6 прикордонний Волинський загін.

Собаку Віктор виховував із семимісячного віку, тож між ними сформувався справжній професійний і дружній тандем. За словами кінолога, Фаллі була надзвичайною напарницею. На рахунку їхньої команди – численні затримання, вдала слідова та розшукова робота.

Потяг до кінології у Віктора був ще задовго до прикордонної служби. Він захоплювався полюванням, завжди тримав собак і добре розумівся на їхній поведінці. Однак саме робота зі службовою собакою допомогла йому вдосконалити власні навички та глибше пізнати чотирилапих помічників.

«Я вчив Фаллі, а Фаллі вчила мене, і мені було дуже приємно з нею працювати», – пригадує прикордонник.

Згодом Віктор звільнився зі служби та зайнявся будівництвом. Та повномасштабне вторгнення росії змінило його життєві плани. Не залишаючись осторонь, чоловік прийшов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й повернувся до військової справи. Його направили до Карпатського прикордонного загону.

У складі зведеного підрозділу «Львів» Віктор виконував бойові завдання на Донеччині, захищав Краматорськ і Слов’янськ, брав участь у боях за Серебрянський ліс, зокрема керував катером на річці Сіверський Донець. За плечима воїна також Святогірськ, Суджа, Сумщина та Чернігівщина.

Серед найемоційніших спогадів воєнного періоду – коротка зустріч із сином Сергієм на Донеччині. Молодий чоловік, якому на той час ще не виповнилося 25 років, уклав однорічний контракт із Держприкордонслужбою України, і вирушив на оборону Бахмуту. Батькові й синові вдалося поспілкуватися лише близько пів години. Та саме ці хвилини чоловік пам’ятає особливо тепло. До слова, Віктор є батьком 4 дітей.

У травні цього року прикордонник повернувся до служби на Волині. Після тривалої перерви у кінологічній роботі довелося пригадати деякі професійні навички.

Віктор переконаний: успіх у роботі кінологічного тандему на 30% залежить від собаки, а на 70% – від кінолога. Адже саме людина має навчити чотирилапого напарника, відчути його характер, зрозуміти поведінку та побудувати довіру.

Тим, хто лише мріє пов’язати своє життя з кінологією, прикордонник радить передусім любити собак і свою справу. Найкраще, коли захоплення стає професією, а робота – справжнім покликанням.

«Це має стати сенсом життя. Адже виховання службового собаки багато в чому схоже на виховання дітей. З часом він стає повноцінним членом сім’ї», – ділиться досвідом Віктор Кот.

Читайте також:

• На службі – безшумна напарниця, вдома – улюблениця родини: історія прикордонника з Волині та його вівчарки Сенді
• Їй 20, йому 49: волинянка та чоловік із Рівненщини стали прикордонниками
• Став багатодітним батьком, але повернувся до війська: бойовий шлях головного сержанта з Волині