П'ять місяців біля ліжка: історія батька, який повертає до життя травмованого сина

Історію воїна та його батька розповіло видання Associated Press, пише ТСН.

«Останні п'ять місяців я постійно був з ним, поруч, поруч, поруч. Я нікуди не виходжу - за винятком як покурити», - розповідає батько Сергій.

Віталій служив командиром зенітно-ракетного комплексу дальнього радіуса дії. У серпні 2022-го отримав поранення на Донбасі, в Адвіївці. Снаряд влучив у його бліндаж та спрацював з іншими вибухівками. Вибух завдав захисникові чимало поранень. Зокрема, мінно-вибухову травму, вогнепальне уламкове черепно-мозкове поранення, забій головного мозку, гематоми. Медики сумнівалися, що захисник прийде до тями, адже його черепно-мозкові травми були дуже серйозними.

Зараз захисник перебуває у шпиталі в Чернігові. Віталій, здається, інколи усвідомлює, де перебуває. Він кліпає очима і може ковтати. Значною мірою чоловік нерухомий. Втім, наприкінці грудня Віталій почав ворушити пальцями на ногах.

Батько налаштований будь-що поставити сина на ноги: «Ми бачимо певний прогрес, стаємо на ноги. Це моя думка».

Він годинами перебуває біля ліжка пораненого сина, розповідає новини з фронту, читає книжки та повідомлення підтримки від українців:

«Тримайся за життя! Ти нам дуже потрібен!», «Ти сильний! Ти впораєшся!» За словами Сергія, по щоках Віталія котяться сльози, коли він читає слова вдячності та підтримки від небайдужих українців. 

Нещодавно Віталій почав відповідати, каже батько: «Я почав його запитувати: «Ти знаєш, хто я?». Він відповів: «Тато».

Турботу про сина Сергій вважає своїм внеском у бойові дії. «Я поставлю його на ноги. Це моя мрія», - наголошує батько українського захисника.

Читати також: 

• Відомий український музикант з Луцька Олександр Положинський, який з початку війни захищає країну зізнався, що на службі у нього зʼявилися нові хвороби.
• «Воєнна» частина життя Анатолія почалася в лютому 2015 року. Тоді ще він працював залізничником на Ківерцівській станції. Отримав повістку й пішов служити у прикордонні війська. Після навчання опинився на Донеччині. Саме там він отримав статус учасника АТО і, як каже, «першу подряпину».
• Вікторія до 2014 року працювала лікарем у цивільних медичних закладах, а з початком збройної агресії Росії на сході держави перейшла до Луцького військового госпіталю.
• Загинув перед весіллям доньки: про смерть Андрія Сапіги з Волині дружина здогадалась з соцмереж.