Історія коваля з Луцька

Уже понад 20 років лучанин Іван Возняк перетворює розпечений метал на витончені вироби. Ковальське ремесло він успадкував від діда та прадіда, а сьогодні разом із рідними розвиває сімейну справу й мріє передати її своїм дітям.

Головне — це бажання і терпіння, розповів Суспільному коваль про свою професію.

"Кузня є кузня, метал гріється, а коваль кує. Коваль — це більш покликання, ніж професія. В мене дід, прадід були сільськими ковалями, ще в дитинстві я це бачив і воно ще тоді заразило тоді", — говорить чоловік.

Ремесло успадкував від діда та прадіда: лучанин працює ковалем понад 20 років

Іван Возняк закінчив історичний факультет, проте з дитячих років мріяв бути ковалем та продовжити справу діда та прадіда.

"Прадід одружився на бабі і прийшов в село і приніс з собою скриню і люди казали: "О, скриня – багатство". А він відкрив ту скриню, а там був ковальський інструмент. І для мене багатство — в людських вміннях, в руках і інструменті", — розповідає майстер.

Перший ковальський виріб, пригадує Іван Возняк, який зробив — була троянда. Кував для себе, але потім зрозумів, що зможе на цьому заробляти гроші, особливо на художній ковці. Нині з чоловіком працює і батько, і брат, він мріє, щоб і його діти перейняли цю майстерність. Трьох своїх дітей називає найдорожчими своїми виробами.

"Інструментом коваля в першу чергу є руки, а далі молоток, кліщі, зубило, струбцина. Колись був молотобой, а зараз це заміняє молот. Ми використовуємо в роботі газове горно. Це не є така новинка, але альтернатива колишньому вугільному горну", — говорить про інструменти, якими користується у роботі.

Ковальську працю починають із роботи з замовником, погоджують ескіз, обговорюють матеріали, розповідає Іван Возняк, виріб проходить різні етапи виробництва — від проєктування до кування, зборки та монтажу. На кожному етапі процесами займаються спеціаліст своєї справи.

З 2014 року Іван Возняк у своїй кузні виготовляв ковані фігурки під новорічну ялинку у Луцьку. Такий подарунок робили місту та його жителям.

"Така іскра промайнула зробити одну фігуру згідно китайського календаря і тоді був рік коня і ми зробили кованого коня. На жаль, ми всі 12 фігур не доробили, реалії життя внесли свої корективи", — каже Іван Возняк.

Іван Возняк каже, що романтизм в професії коваля присутній, але його не так багато, як здається. Щоб бути справжнім майстром потрібна щоденна робота, талант від Бога, бажання і терпіня.