Роботодавці мусять суттєво збільшити заплати: на ринку праці загострюється дефіцит кадрів

Середня зарплата в Україні досягла позначки у 20 000 гривень

В Україні не вистачає працівників. Якщо ще минулоріч роботодавці лише жалілись на нестачу робітників, то зараз вважають це чи не найбільшою проблемою. І це зупиняє розвиток бізнесу.

Більшості компаній довелось переглянути зарплати: тим, хто володіє робітничою спеціальністю та має досвід роботи, можуть платити тепер близько 30-50 тис. грн залежно від міста та фаху, пише OBOZ.UA.

Скільки вакансій відкрито і чому роботодавцям доводиться полювати на робітників

Ринок праці в Україні частково перебуває в тіні, тому точними цифрами не володіють ані бізнес, ані державні органи влади. Тенденція показує, що вже зараз вакансій більше, ніж до початку повномасштабної війни.

Так, на порталі work.ua у березні 2021-го було 72,8 тис. вакансій. Зараз – вже 94,8 тис. Статистика порталу robota.ua показу\ кількість нових вакансій. Отже, в березні 2021-го їх було до 19 тис., зараз – 26,8 тис.

Водночас кількість активних кандидатів упала вдвічі. Так, у березні 2021-го їх було близько 110 тис., а зараз – 58,7 тис. Згідно з даними work.ua, зараз на 10 нових вакансій розміщають приблизно 14 резюме. А до повномасштабної війни на 10 вакансій було 24 резюме. І вже тоді деяких спеціалістів було важко знайти.

Європейська бізнес-асоціація, одне з найбільших об'єднань роботодавців, також вказує на проблеми з пошуком робітників. Для підтвердження вони наводять досвід HR-директорки однієї з великих компаній Яни Декусар. Вона каже: на співбесіді з кандидатом традицією стало питання про те, скільки ще він має пропозицій від інших роботодавців і скільки часу є на те, щоби прийняти рішення. Дуже часто за добу кандидат погоджуєьбся на пропозицію іншої компанії. А буває таке, що співробітник звільняється у п'ятницю, а вже в понеділок одразу кілька конкурентів дзвонять у компанію, щоб отримати на нього рекомендації.

Наталія Слинько, операційна директорка grc, розповідає: розповсюджена практика, коли компанії вимушені переманювати співробітників у конкурентів. Для цього є чи не єдиний інструмент: пропозиція більш високої заробітної плати.

«Деякі компанії більше не можуть нарощувати фонд оплати праці, досягнуто певних лімітів. А кандидати у тих умовах, що склались на ринку, очікують більш привабливих заробітних плат. Як результат маємо ситуацію, коли зростає розрив між очікуваною заробітною платою і тією, яку пропонують компанії», – розповідає експертка.

За даними великого кадрового порталу, середня зарплата в Україні вже досягла рівня 20 тис. грн. Водночас Державна служба статистики, яка показує лише офіційні дані, публікувати інформацію перестала.

Кур'єрам на власному авто і водіям у Києві зараз пропонують зарплату близько 50 тис. грн. Оператор деревообробного верстата може розраховувати на 30 тис. грн, а досвідчений електрик – близько 60 тис. грн. Оператори на виробництві (працюють з обладнанням), згідно з даними оголошень, отримують близько 20-40 тис. грн.

Проте в регіонах ситуація гірша. Якщо компанія, що працює в умовах платоспроможного попиту, заробляє на експорті чи має високу рентабельність, використовує можливості збільшення фонду оплати праці, то невеликий бізнес із низькою дохідністю не може закрити вакансії та вимушено обмежує свою діяльність.

«У нас зараз відкрито 23 вакансії, такого ніколи не було. Зазвичай ми мали, ну, максимум 15 вакансій, і це з вимогами до категорій. Зараз зарплата експедитора у нас на авто компанії – 35 тис. грн ставка і ще різні бонуси. Але все одно ми не можемо знайти людину. Вже вказали в оголошеннях, що можемо взяти студента, ветерана, людину без досвіду, але з посвідченням водія категорії "В" (у нас вантажний фургон), але все одно вакансії не закрито», – розповідає співробітниця логістичної компанії.

Дефіцит робочої сили – один із факторів, що стримує відновлення української економіки. Але найбільші проблеми можуть бути попереду.

Кого не вистачає на ринку і до чого готуватись

Слинько каже: важко знайти будь-якого співробітника, якому для виконання обов’язків потрібно кілька років досвіду роботи на аналогічній посаді. Це стосується як робітничих спеціальностей, так і «білих комірців» (офісних співробітників).

Державний центр зайнятості фіксує найбільшу нестачу серед кваліфікованих робітників з інструментом. Це такі професії, як маляр, швачка, електромонтер – будь-хто, хто виконує фізичну роботу, використовуючи інструмент. Нестачу у цій сфері оцінили в 21%.

Ринку потрібно приблизно на 18% більше машиністів та водіїв та на 15% більше спеціалістів сфери обслуговування (кухарі, офіціанти, продавці). Якщо ж дивитись у розрізі кількості відкритих вакансій, то, як завжди, найчастіше шукають спеціалістів із продажів.

Головні проблеми:

  • мобілізація. Сотні тисяч чоловіків вимушено покинули свої робочі місця;
  • страх мобілізації. Деякі чоловіки відмовляються змінювати роботу чи офіційно працевлаштуватися, бо разом із цим відбувається оновлення даних у військкоматах;
  • біженці. Кілька мільйонів жінок (більшість з яких, згідно з даними опитувань, мають вищу освіту) перебувають за кордоном та працюють у країні перебування;
  • демографічна ситуація. Дефіцит серед спеціалістів робітничих професій спостерігався і до повномасштабної війни. Українській економіці не вистачає молодих чоловіків. Крім того, відбувався дисбаланс і в освіті: коли ринок потребував електриків, будівельників, інженерів, українці здобували освіту менеджерів, юристів та економістів.

Великі роботодавці вже зараз адаптують свої навчальні програми та беруть працівників без досвіду на значну кількість відкритих вакансій.

Проте далеко не кожна компанія готова взяти на роботу ветеранів (у тому числі своїх демобілізованих співробітників). Для цього необхідно вже зараз проводити навчання колективів, розроблювати програми перекваліфікації, адаптувати умови роботи для тих, хто отримав інвалідність тощо.

Український ринок праці після закінчення війни не зможе відновитись без залучення до економічної активності більшої кількості населення. Тому ера ейджизму, коли на роботу не хотіли брати співробітників старших 50 років, відсутність інклюзивності, що унеможливлювало працевлаштування українців з інвалідністю, мають залишитись у минулому.

Читайте також:

Можливо зацікавить